» » Павло Іващенко: «Моя работа - це те, чим я живу»

Павло Іващенко: «Моя работа - це те, чим я живу»

Фірма «Агробудпостач» відома в нашому регіоні, як одне із найстабільніших підприємств, на якому вже не один десяток років працює чимало бучанців.
Відмінна репутація, висока довіра, якість та надійність – те, що завжди було притаманно даній установі. Керує цим великим господарством мудра та вольова людина Павло Іващенко, який не тільки підняв підприємством і створив усі умови для його успішного розвитку, але й працює на ньому вже 37 років.

Павло Миколайович має звання Заслуженого будівельника України, є Почесним громадянином Ірпінського регіону, в минулому неодноразово обирався депутатом Ірпінської міської ради та Київської облради. Це, за його словами, давало енергію і бажання працювати і вести свій колектив на виконання поставлених перед ними завдань.
Крім того, незабаром Павло Іващенко святкуватиме свій 80-річний ювілей. Тож, за плечима – багато досвіду у веденні підприємництва, сформованих поглядів на життя, а попереду – нові звершення та перспективи. Про все це і розповість керівник «Агробудпостач» нашим читачам.

ДОВІДКА
Павло Миколайович ІВАЩЕНКО,
народився у селі Пристроми Переяслав-Хмельницького району, що на Київщині. Що таке війна, чоловік знає не з книжок. Йому було 11 років, коли Друга світова охопила долі мільйонів людей своїми міцними й кривавими обіймами.
Це були тяжкі й страшні часи, за якими пішла повоєнна розруха.
Деякий час юний Павло Іващенко працював у колгоспі.
У 1948 році почав навчатися в Київському автотранспортному технікумі. За фахом – автомеханік. Також навчався у Вищій партійній школі при ЦК КПУ, закінчив тоді ще Київський інститут народного господарства. А в 1952 році, за направленням, поїхав працювати на Західну Україну у місто Ворохта Івано-Франківської області (займався перевезенням лісу).
Минув час і Павла Миколайовича перевели до Житомирщини. Але й після цього, неспокійна вдача не дала сидіти на одному місці. Павло Іващенко працював і в галузі сільського господарства (на машинно-тракторній станції), і в галузі цивільної авіації.


- Павле Миколайовичу, за своє життя Ви займали багато посад, відвідали чимало міст України. А можете пригадати, як все ж таки доля привела Вас до Бучі і Ви очолили одне із найбільших місцевих підприємств?
- Це сталося у 1973 році, коли тодішнє керівництво Украгробуду направило мене працювати у Бучу. Як мені тоді пояснили – для організації «Республіканської контори комплектацій» (таку назву раніше мав «Агробудпостач»), яка тільки-но починала зароджуватися. Переді мною поставили завдання – створити республіканську організацію, яка б займалася забезпеченням матеріальних ресурсів для будівельних підприємств у системі розбудови колгоспів України. Рішенням Кабінету Міністрів України нам було виділено земельну ділянку площею 5 гектар, і ми почали проектувати підприємство, а на окремих 3 гектарах – побудували його транспортне відділення. Так, поступово і з’явилася сучасна фірма «Агробудпостач».

Але настала перебудова і подібні підприємства почали розформовуватися. Аби зберегти фірму, ми її приватизували, викупили та організували виробничий кооператив. Процес становлення був дуже складним і потребував чимало сил, знань і витримки. Але ми впоралися, вистояли і вибороли своє гідне місце серед підприємств Київщини.

- Наскільки відомо, існують окремі організації, які входять до складу вашої фірми?
- Так. Нині до складу підприємства входять АТП «Транском» (є дочірнім підприємством), цех по деревообробці та будівельна організація.

- Розкажіть, як вдалося підібрати і згуртувати навколо себе колектив? Адже від людей, які працюють у тій чи іншій установі залежить її процвітання…
- Свого часу я організовував колектив переважно з молоді. На роботу запрошував як спеціалістів, так і хлопців і дівчат, які хотіли працювати і навчатися – сприяв їхньому вступу до відповідних профільних навчальних закладів. Тепер ці люди є «кістяком» фірми – зрілі та досвідчені фахівці. Тож, маю перевірену і професійну команду.

- Як піклуєтеся про своїх підлеглих?
- Раніше багато уваги приділялося питанню забезпечення працівників фірми житлом. Паралельно з розбудовою «Агробудпостач», ми зводили п'ять багатоповерхових будинків по вул. Кірова, у яких молоді спеціалісти отримували квартири. Й досі функціонують наша база відпочинку на узбережжі Чорного моря, і влітку колектив разом із сім’ями має змогу там оздоровитися.

- Нині багато підприємств переживають нелегкі часи. А як справи в «Агробудпостач»?
- Тяжко стало працювати, але завжди в усіх умовах ми намагалися людям вчасно виплачувати заробітну плату. Робимо все можливе, аби зберегти колектив. Звичайно, як і скрізь, є свої недоліки, але ми їх долаємо.

- Чи не плануєте в перспективі розширити спектр діяльності «Агробудпостач»?
- Був задум зробити нашу будівельну організацію – окремим управлінням, яке б брало замовлення і виконувало різні види будівельних робіт. Проте говорити про його реалізацію поки що зарано, чекаємо, коли економічна криза піде на спад.

- Ви маєте відзнаку Почесного будівельника України. Як її отримували?
- Вручав мені цю нагороду колишній Президент України Леонід Кучма, а представляв – Володимир Литвин, який тоді був головою Адміністрації президента. Ця подія мені особливо запам’яталася. Хоча за роки діяльності було чимало відзнак, подяк, грамот у бізнесовій галузі, зокрема, як найкращому платнику податків.

- А не виникало бажання спробувати свої сили в іншій галузі?
- Мені пропонували піти на підвищення і змінити місце роботи, але я не погодився. Ця фірма – моя справа, моє дітище. Я знаю і розумію як потрібно працювати. Тут і колектив став рідним, і є більше можливостей проявити себе, реалізувати задуми. Тому про свій вибір не шкодую і маю сили і бажання, щоб і надалі працювати на обраній ниві.

- Якщо подивитися на себе зі сторони, чи можете сказати, що Ви справедливий керівник?
- Я можу «спитати» з працівника, насваритися, але ніколи в житті не ображу і не принижу. Принаймні, намагаюся бути справедливим керівником і робити якомога більше добра людям.

- Вам подобається працювати в Бучі? Чи, може, це не так вже й важливо, де вести бізнес?
- Ні – розвиток міста також має велике значення для ведення бізнесу. Я завжди підтримую нашого міського голову Анатолія Федорука, адже в нього є запал і бажання щось робити. Він старанний, працьовитий, далекоглядний, і при цьому – ще зовсім молодий. А мені такі люди подобаються, адже з ними можна співпрацювати, творити щось нове.

- Крім того, ваше підприємство є одним із найбільших платників податків до місцевого бюджету…
- Я глибоко переконаний, і відповідним чином налаштовую своїх працівників, що потрібно своєчасно сплачувалися податки. Цим правилом керуюся, які б економічні труднощі не виникали. Адже податки в першу чергу йдуть на пенсії, утримання шкіл, лікарень.

- Бути керівником – нелегко. Яких якостей від Вас вимагає ця посада?
- Не любити спати, а більше рухатися і працювати. Потрібно вболівати за свою справу, думати, перейматися тим, що робиш. Був час, коли я свій діловий щоденник не випускав із рук і доки не складав робочий план на наступний день – не лягав спати.

- Чи відчуваєте з боку рідних підтримку у своїх діях? Наскільки це важливо, щоб поряд були дорогі серцю люди?
- Увесь час мене підтримує, допомагає і словом, і ділом моя дружина. Скажу, що без родини дуже важко в цьому світі. Маю двох доньок, двох онуків і двох правнуків. І я безмежно щасливий, що ці люди є в моєму житті. Вони – моя гордість!

- Але ж потрібно іноді й відпочивати. Чим займаєтеся у вільний від роботи час?
- Я слідкую за своїм здоров’ям, цікавлюся медициною. Не палю, веду здоровий спосіб життя. Вважаю, щоб плідно працювати потрібно мати неабиякі душевні та фізичні сили.

- Що Ви найбільше цінуєте в людях?
- Чесність, працьовитість і порядність. Не виношу, коли хтось намагається піднятися за чийсь рахунок, користується чужою працею, а сам при цьому палець об палець не вдарить. А ще вважаю, що потрібно завжди пам’ятати і любити своїх батьків і родину.

- Кажуть, що в бізнесі виправдані всі методи, аби тільки досягнути поставленої мети. Ви теж так вважаєте?
- Я цього правила не дотримуюся. Вважаю, якщо старатися і працювати, то все вийде. Головне вірити у власні сили і не зупинятися на півдорозі. Нікому нелегко.

- І на завершення нашої розмови, охарактеризуйте в декількох слова, що для Вас означає ваша діяльність?
- Моя робота – це те, чим я живу.
газета: "Бучанські новини" №46 від 20 листопада 2009 року
Людмила Гладська
  1
 QR-код адреса статьи
Коментарів: 0
Додати коментар