» » » Олег БАЧУН: "Суд, який я очолюю, ніколи не буде "кишеньковим"

Олег БАЧУН: "Суд, який я очолюю, ніколи не буде "кишеньковим"

"Висловлюю свою глибоку стурбованість поширенням у засобах масово/інформації реклами з грубим порушенням вимог законів України "Про інформацію" та "Про рекламу", яка містить ознаки неправомірного впливу на конкретного суддю та дискредитації судо­вої влади... Такий стан речей потребує відпо­відного реагування, оскільки може стати прецедентом для здійснення впливу на суд­дів та дискредитації судової влади в цілому".
З листа голови Ради суддів України Петра Пилипчука Гене­ральному прокурору України Олександру Медведьку щодо інфор­маційних атак на голову Окружного адміністративного суду Киє­ва Олега БАЧУНА.

Кола правового "пекла"

- Олеже Володимировичу, на якій стадії знаходиться наразі вирішення "проблеми Бачуна"?
- Це вже проблема не стільки Бачуна, скільки всього суддівського корпусу. Наше протистояння з Портновим обумовлене спробами втручан­ня у процес відправлення пра­восуддя з боку посадових осіб, у тому числі народних депутатів. Звичайно, допоки депутати пе­ребувають під прикриттям ман­дата, проти них не порушиш кримінальну справу за протип­равне втручання у правосуддя. А шкода. Втім, депутат — поса­да тимчасова. Поки що ж є можливість протидіяти цивіль­но-правовими методами.

- До речі, Ви казали, що збираєтеся захищати свою честь у суді...
- І вже подав три позови у місцеві суди. На черзі ще де­кілька. І, чого б це мені не коштувало, доведу до кінця всі судові справи.

- Після нашої попередньої зустрічі Вам, мабуть, довелося пройти не одне коло правового "пекла". Що сталося за цей час?
- Багато чого. Зокрема, я був запрошений двічі до Комі­тету з питань правосуддя, пер­шого разу — взагалі за годину до початку його роботи. Це бу­ло просто образливо.

- Тобто не пішли?
- Не пішов. Натомість на­писав листа на ім'я голови Комі­тету Сергія Ківалова, у якому висловив свою позицію щодо того, що очолюваний ним Комі­тет неправомочний з'ясовувати походження моїх надбань і стат­ків, перевіряти мої декларації та відомості, які наводить депутат Портнов. Знаючи при цьому, що його звернення з цього приводу знаходяться у Генеральній про­куратурі. Крім неї, право на такі перевірки має хіба що фіскаль­ний орган. З іншими установами з цього приводу я співпрацювати не збираюся — це втручання в моє приватне життя.

Найгірша сторона закону

— Автором законопроектів, які встановили підсудність справ, пов'язаних із виборами Президента, апеляційним судам, а також ввели систему автома­тизованого розподілу справ між суддями, як відомо, є Портнов. Чи не Ви надихнули його на ці новації?
— Мотиви його законотвор­чості мені невідомі. Та я йому вдячний за ці закони. Судді апеляційного суду за рангом вищі та кваліфікованіші, і я сподіваюся, що це піде на ко­ристь виборчому процесу. Що­до введення саме в адміністра­тивних судах автоматизованої системи розподілу справ — ідея правильна і я її реалізував. І не з 1 січня наступного року, а з 10 серпня цього року. А портновці тепер нарікають, чому конкретний суддя розглядає конкретну справу.

- Ідеться про Одеський при­портовий завод?
- І про нього теж. А тому, що система така, вони її самі підказали: програма закладена в комп'ютер — суддя займаєть­ся справою, а наступний позов, поданий тими ж сторонами або з тим же предметом спору, бу­де знову ж таки йому розписа­ний.

- Але чому ідея законопро­екту розповсюджується лише на адміністративні суди?
- З цього приводу існують різні думки... Наскільки мені відомо, є вже звернення групи депутатів про внесення змін до нього, від термінування його на рік. Зокрема, такі зміни ініці­йовані народним депутатом Валерієм Бондиком. Бо реалі­зація вимагає коштів, спеціа­лістів. Закон нівелює принцип спеціалізації суддів. Ті, хто займався раніше виборчим правом, займатиметься подат­ковими справами. І так далі. Тобто йдеться про нівелюван­ня справ у суді та загалом його спеціалізації. Це найгірша сто­рона закону.

"Залізний" аргумент

— Ви говорили, що звернен­ня Портнова перебуває в Генпрокуратурі. Наскільки мені ві­домо, вона мала закінчити роз­гляд Вашої справи ще минулого тижня. Закінчила?
- Поки що ні. Перевірка мене, як голови окружного ад­міністративного суду, не обме­жується моєю суто професій­ною діяльністю. Прокуратура задалася ціллю перевірити всі дані, пов'язані зі мною, почи­наючи мало не з 2004 року. Тобто з того часу, коли я тут не працював.

- Навіщо?
- Не знаю. У жодні нор­мальні строки подібний обсяг перевірок не вкладається. Адже, наголошую, йдеться не просто про якісь довільно визначені перевірки, а конкретну заяву депутата Писаренка стосовно порушення щодо мене кримі­нальної справи за фактом пере­льотів. Знаєте, ця ситуація на­гадує мені епізод із "Собачого серця" Булгакова, коли швонде­рівська компанія заявила про­фесору Преображенському: "Вас треба розстріляти". На зди­воване запитання "За що?" про­фесор почув "залізний" аргу­мент: "А ви не любите пролета­ріат". Тією ж логікою керуються і Портнов зі своєю командою: мене треба звільнити та посади­ти, бо я їм не подобаюся.

- Але ж і Портнов досвідче­ний юрист.
- Так, і досить кваліфікова­ний. Не маю наміру заперечу­вати його фахові можливості. Одначе він застосовує їх не за призначенням. Та Бог із ним. Є й інші подібні до нього люди, які намагалися впливати не тільки на мене, а на будь-кого із суддів. Я міг би розширити цей список, до якого ввійдуть і колишні працівники Секрета­ріату Президента, і колишні високі кабмінівські чиновники з юридичною освітою, пред­ставники різних департаментів Міністерства юстиції, голови держадміністрацій, які подіб­ними методами, щоправда, у меншому масштабі, намагалися досягнути бажаного, тобто рі­шення на свою користь.

Головна "постава" правосуддя

- Яку ж, на Вашу думку, ме­ту переслідує Портнов?
- Створити "кишеньковий" суд. У якому безперешкодно досягається будь-який потріб­ний результат. А це надзвичай­но небезпечно не тільки для суддів чи тих, кого торкаються такі рішення, — небезпечно для суспільства в цілому. Тому що абсурдним є те, коли суд позбавлений не просто неза­лежності, можливості правиль­ного застосування закону — суд буде позбавлений функції пра­восуддя, яка належить йому за самою природою. Абсурдним є політичне забарвлення того чи іншого суду. Від цього стражда­тимуть усі, особливо зараз, під час виборчого процесу. Та й по його завершенні також. От не буде в цьому суді портнових або пукшинів, як би комусь цього не бажалося! Ні я, ні мої колеги цього не дозволять. Ми цей суд створювали нашими руками, з тими ідеями, які були мною реалізовані і раніше в ін­ших судах, де я працював, — збереження головної "постави" правосуддя — його незалеж­ності. Нехай наш суд і моло­дий, але він буде взірцевим у цьому відношенні.

- На запит Портнова про Ваші статки Ви направили йому замість відповіді текст листа за­порожців турецькому султану зі збереженням усіх образливих для основного адресата стилістичних конструкцій. І йому теж хотіли дошкулити таким посланням?
- Зовсім ні. Знаєте, яке за­питання, така й відповідь. Суд­дя може і жартома оцінювати деякі ситуації. Особливо, коли вони схожі на недолугі жарти. Стиль моєї відповіді відобразив моє ж таки бачення дій опо­нента крізь призму гумору.

- Це більше схоже на сар­казм.
- Нехай так. Я і гадки не мав, що автор подібного запиту з ґрунтовною юридичною осві­тою дійсно мав намір отримати від мене таку інформацію. Хіба це не сарказм? Тому я надав і йому можливість теж розважи­тися.

"Бути моїм ворогом чи другом однаково почесно..."

- Де право, а де політика в тій масованій атаці, яку розпочав проти вас Портнов?
- На жаль, для нього право стало засобом досягнення полі­тичних амбіцій. Для мене пра­во було і залишається найго­ловнішим постулатом, якому я завжди повинен і буду слідува­ти, — закон.

- Навіть, коли йдеться про чисто політичне питання?
- У цьому суді й воно роз­глядатиметься виключно у пра­вовому ракурсі. Іншого не мо­же бути. Навіть, якщо подібне рішення тягне за собою полі­тичні наслідки.

- Що Ви маєте на увазі?
- У серпні 2007 року саме цей суд виніс рішення, яке зо­бов'язало ЦВК зареєструвати фракцію БЮТ. Було про­типравне рішення ЦВК і я йо­го скасував. Для мене це пи­тання було суто правовим, без жодних домішок політичних комбінацій чи виборчих тех­нологій.

- Ви самі визнали — Пор­тнов домагається Вашого звіль­нення з посади. Допускаєте, що йому це вдасться?
- Я виходжу з того, що бу­ти моїм ворогом чи другом од­наково почесно. Обох я ша­ную. І, за канонами христи­янства, навіть свічку ставлю. Одначе в цій історії навряд чи хтось вийде переможцем, бо страждає репутація не тільки його чи моя — репутація пар­ламенту та судової системи. Ось про що слід було б йому поміркувати. А зброя, котру він узяв до своїх рук, мене особисто не уязвить: у висуну­тих ним звинуваченнях 98 від­сотків брудних інсинуацій.

- А оті два відсотки?..
- Щира правда: я дійсно голова суду і дійсно одружений. Решта — вигадки. Вони мені, звичайно, дошкуляють, але не більше того.

- До речі, минулого тижня Вас запрошували на засідання Президії Вищого адміністратив­ного суду у зв'язку зі зверненням Портнова. Чим усе скінчилося?
- Загалом ішлося про те, яким чином Президія повинна була вчинити, розглядаючи це звернення. Є право народного депутата, так само, як і міністра юстиції чи члена Ради суддів спеціалізованого або вищого суду, самому ініціювати питан­ня про відкриття дисциплінар­ного провадження. Тобто Портнов сам міг написати своє по­дання в належний орган — до Кваліфікаційної комісії адмі­ністративних судів України. Він вирішив піти манівцями — звернувся до Ради суддів адмі­ністративних судів, тож розгля­дала це звернення Президія.

- І яке рішення вона прий­няла?
- Абсолютно правильне — направила звернення до Квалі­фікаційної комісії.

- А Вашу "персональну справу" не розглядали?
- Не було підстав: схоже, Портнов і сам уже зрозумів, що його фантазії добряче нав'язли всім у вухах.

"Найвищий суддя — це час..."

- Ну, тож і ми полишимо цю тему. Краще розкажіть про те, як працює очолюваний Вами суд попри всі ускладнення навколо Вас.
- У звичайному режимі. З 14 тисяч позовів упродовж 10 місяців розглянули 9200. Жод­не рішення не оскаржене, у тому числі й стосовно заборо­ни приватизації Одеського припортового заводу. Через суд проходять інші резонансні справи, коли серед позивачів фігурують міністр оборони, голова Фонду держмайна, го­лова Комітету з питань націо­нальностей і релігій, екс-генеральний прокурор, багато різ­них високопосадовців. Одначе і ці справи були дуже швидко розглянуті. Зараз у нас в про­вадженні знаходиться позов Олександра Пабата до Прези­дента України Віктора Ющен­ка, яким позивач оспорює правомірність балотування ді­ючого Президента на цю ж по­саду. Тож ситуація в державі безпосередньо віддзеркалю­ється в роботі суду. Чим напруженіша вона, тим більше позовів надходить. Близько 600 надійшли тільки за остан­ні тижні.

- А як із матеріальним за­безпеченням?
- Сутужно. Потреба в коштах лише на діловодство — 100 тисяч гривень щомісяця, натомість маємо лише три з половиною. Ми зіткнулися з проблемою, яка не вкладаєть­ся в логіку існування право­суддя взагалі. Нема за що від­правляти кореспонденцію, за­безпечувати необхідними зна­ряддями праці діловодів, по­мічників судді, секретарів су­ду.

- Все це могло би призвести до зупинення роботи суду...
- Так, але ми працюємо і у таких умовах. І хочу сказати — постукаю по столу, — що поп­ри це на нас надходить віднос­но невелика кількість скарг. Майже не доводиться відпису­ватися перед Радою суддів України, парламентським Ко­мітетом з питань правосуддя, Верховним Судом чи Вищим адміністративним судом.

- Наостанок все ж таки за­питаю: як Ваші колеги сприйма­ють оті атаки на Вас?
- Звичайно, болюче. Ця ситуація рикошетить по репу­тації суду. Але це моя особис­та проблема і я знаю, як її ви­рішити. Мої колеги ставляться до цього з розумінням. І пра­цюють самовіддано, не дозво­ляють втягувати себе в полі­тичні розборки, робити себе заручниками чиїхось амбіцій. Вони усвідомлюють свою мі­сію — відправляти правосуд­дя. І я цим пишаюся. Щодо іншого. Знаєте, найвищий суддя — це час і він рано чи пізно все розставить по своїх місцях.

Розмову вів Володимир ШАРОВ
«Юридичний Вісник України» № 46 від 14 листопада 2009 року
  0
Коментарів: 0
Додати коментар
Інформація
Коментувати новини на сайті можна тільки протягом 370 з дня публікації.