З прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" від 24.092008 р. № 586-VI (далі — Закон) відбулося помітне оновлення у сфері адміністративних правовідносин загалом та у сфері провадження у справах про адміністративні правопорушення зокрема.
Юлія КОСТЮК,
аспірантка кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Інституту права та суспільних відносин відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна", спеціально для Юридичного Вістника України.
Тимчасове вилучення посвідчення водія
Оновлений інститут заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення зазнав численних змін та нововведень, які викликані соціально-економічними реаліями сьогодення, серед яких доповнення глави Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) "Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення" статтями про тимчасове вилучення посвідчення водія (ст. 2651 КУпАП); тимчасове затримання транспортних засобів (ст. 2652); тимчасове вилучення талона про проходження державного технічного огляду або ліцензійної картки на транспортний засіб (ст. 2653) тощо.
Застосовується у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, за яке відповідно до КУпАП може бути накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами (ст. 2651), про що робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Порядок вилучення посвідчення водія визначається постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення" від 17.12.2008 р. № 1086, відповідно до якої уповноважена особа видає водієві тимчасовий дозвіл, форма якого затверджується МВС, на право керування транспортним засобом на строк до винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної сили, але не більш ніж на три місяці з дати вилучення посвідчення.
Після закінчення тримісячного строку тимчасового вилучення посвідчення водія, у випадках, якщо судом не прийняте рішення щодо позбавлення водія права керувати транспортним засобом, вилучене посвідчення повертається водієві.
Встановлення законодавцем строку тимчасового вилучення посвідчення на право керування транспортним засобом на три місяці відіграє позитивну роль щодо забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері дорожнього руху. Це спонукає і державну автомобільну інспекцію, і суд своєчасно скласти необхідні процесуальні документи, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини кожної справи, вирішити її в точній відповідності із законом, винести постанову про накладення адміністративного стягнення та забезпечити її виконання як одну із стадій адміністративно-деліктних проваджень. Адже, приймаючи Закон, законодавець мав на увазі не тільки забезпечення розгляду справи про адміністративне правопорушення в галузі безпеки дорожнього руху, а й всі стадії провадження, в тому числі й виконання постанови про накладення стягнення. Проте законодавець не визначив чітко умов повернення посвідчення водія, а лише зазначив, що у випадках, якщо судом не прийняте рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справа не розглянута у встановлений строк (3 місяці), особа має право звернутися за отриманням вилученого документа. Таке звернення особи є обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення (ч. 2 ст. 2651 КУпАП).
Отже, якщо суд не прийняв рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом, а обмежився застосуванням штрафу, постанова про накладення стягнення може залишитися невиконаною. Разом із тим, п. 6 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. № 1086 (далі — Порядок), передбачено, що тимчасово вилучене посвідчення повертається водієві після виконання водієм постанови суду про накладення адміністративного стягнення (абз. 3 п. 6 Порядку). Хоча постанови Кабінету Міністрів України належать до системи актів законодавства, але це підзаконний акт, тим більше, що ч. 4 ст. 2651 КУпАП уповноважує Кабінет Міністрів України щодо встановлення ним порядку лише тимчасового вилучення посвідчення водія, а не його повернення. Напрошується пропозиція доповнити друге речення другої частини статті 2651 КУпАП словами "а у разі накладення стягнення — після його виконання".
Тимчасове вилучення талона про проходження державного технічного огляду або ліцензійної картки
Найцікавішою нормою, якою доповнено главу КУпАП щодо заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, є тимчасове вилучення талона про проходження державного технічного огляду або ліцензійної картки на транспортний засіб (ст. 2653). Талон про проходження державного технічного огляду може бути тимчасово вилучений з одночасною забороною експлуатації транспортного засобу за наявності несправностей у гальмовій системі, рульовому управлінні, тягово-зчіпному пристрої, зовнішніх світлових приладах у темну пору доби або якщо такий засіб не укомплектований відповідно до призначення чи має інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил його експлуатація забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, або є таким, що своєчасно не пройшов державного технічного огляду.
Виходячи з цього нез'ясованим залишається питання, якими саме є інші технічні несправності, з якими пов'язана заборона подальшої експлуатації транспортного засобу. Як зазначає Т. Гуржій, на сьогодні Правила дорожнього руху містять перелік приблизно з 50 технічних несправностей, що є підставою для заборони експлуатації транспортних засобів (Т. О. Гуржій. Актуальні проблеми законодавчого регулювання адміністративно-деліктних відносин у сфері безпеки дорожнього руху // Право України, 2009. - № 3. - С. 90-90).
Проте визначений Кабінетом Міністрів України Порядок тимчасового вилучення талона про проходження державного технічного огляду або ліцензійної картки на транспортний засіб не збігається з приписами закону (ст. 2653 КУпАП). Наприклад, п. 8 Порядку встановлено, що у разі тимчасового вилучення талона про проходження державного технічного огляду уповноважена особа складає у двох примірниках протокол про адміністративне правопорушення та проводить на місці виявлення такого правопорушення перевірку технічного стану транспортного засобу, за результатами якої складає акт перевірки зазначеного засобу у двох примірниках. Спірними залишаються такі питання.
По-перше, чи може уповноважена особа провести таку технічну перевірку саме на місці вчинення правопорушення, чи може така особа володіти повним обсягом знань для належного проведення перевірки.
По-друге, і що є основним, Законом (ст. 2653 КУпАП) не передбачено складання протоколу про адміністративне правопорушення, а лише відповідного акта про тимчасове вилучення талона про проходження державного технічного огляду або ліцензійної картки на транспортний засіб. З цього питання законодавець вірно визначився. Якщо ще ч. 1 ст. 2653 КУпАП кореспондує частинам 1 і 2 ст. 121 цього Кодексу, а саме керування (експлуатація) водіями транспортних засобів, що мають несправності, то ч. 2 ст. 2653 КУпАП аж ніяк не кореспондує статті 128 цього Кодексу за суб'єктним складом. Частина 2 ст. 2653 КУпАП передбачає тимчасове вилучення ліцензійної картки на транспортний засіб у разі експлуатації транспортного засобу під час надання послуг з перевезення пасажирів або вантажів, тобто суб'єктом є водій транспортного засобу, а ст. 128 КУпАП передбачає відповідальність за випуск на лінію транспортних засобів з тими самими порушеннями. Суб'єктом відповідальності є посадові особи, що відповідають за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів або громадяни-суб'єкти господарської діяльності, але аж ніяк не водії транспортних засобів. Тому для однакового розуміння норми у п. 8 Порядку має бути уточнення, за ознаками яких правопорушень складається протокол про адміністративне правопорушення з урахуванням суб'єктного складу порушення.
По-третє, лишається незрозумілим, щодо яких осіб складається протокол про адміністративне правопорушення у разі експлуатації транспортного засобу під час надання послуг з перевезення пасажирів або вантажів без відміток у дорожньому листі про проходження щозмінного передрейсового медичного огляду та перевірку технічного засобу, без посвідчення водія відповідної категорії, а також направлення в рейс одного водія при здійсненні транспортних перевезень на автобусний маршрут протяжністю понад 500 км (ч. 2 ст. 2653 КУпАП). Є два варіанти і обидва невірні: 1) протокол складається за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 128 КУпАП, на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, громадян-суб'єктів господарської діяльності, як за порушення правил випуску на лінію транспортних засобів. Але за змістом статей 256 і 258 КУпАП протокол складається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та при складанні протоколу їй роз'яснюються права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі. Це унеможливлює складання протоколу щодо зазначених осіб у разі виявлення порушень на маршруті; 2) протокол складається на водія транспортного засобу, як за порушення зазначених у ч. 2 ст. 2653 КУпАП правил експлуатації транспортних засобів. Але на сьогодні відсутня норма (склад правопорушення), яка б передбачала адміністративну відповідальність водія за порушення зазначених правил експлуатації транспортних засобів. Пункт 15 Порядку теж не врегульовує цих питань, а лише встановлює, що перші примірники протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та акта про тимчасове вилучення ліцензійної картки на транспортний засіб надсилаються до підрозділу Державтоінспекції за місцем реєстрації транспортного засобу чи тимчасового його обліку.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення працівники Державтоінспекції забов'язані скласти, але на кого, питання залишається дискусійним. Складання протоколу за відсутності правопорушника або на особу, яка не є суб'єктом відповідальності, може бути справедливо і законно оскаржено в суді з підстав порушення норм процесуального чи матеріального права, а наявне правопорушення не буде мати логічного завершення — виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Є кілька підходів до вирішення цього питання:
диспозицію ч. 3 ст. 1212 КУпАП викласти в наступній редакції: "Перевезення пасажирів або вантажів без відміток у дорожньому листі про проходження щозмінного передрейсового медичного огляду та перевірки технічного стану транспортного засобу, без посвідчення водія відповідної категорії, а також перевезення пасажирів на автобусному маршруті протяжністю понад п'ятсот кілометрів одним водієм" — далі за текстом;
- конкретизувати склади правопорушень у змісті статті 2653 КУпАП, відповідно до яких складається протокол про адміністративне правопорушення;
- пункт 15 Порядку доповнити уточненнями, за ознаками яких правопорушень складається протокол про адміністративне правопорушення.
Повернення тимчасово вилучених документів
Подальша експлуатація транспортного засобу дозволяється після повернення тимчасово вилученого талона про проходження державного технічного огляду власникові транспортного засобу або уповноваженому ним представникові після усунення виявлених технічних несправностей та подання до підрозділу Державтоінспекції, в якому зберігається талон, акта перевірки технічного стану транспортного засобу, виданого уповноваженим на проведення перевірки технічного стану суб'єктом господарювання, а також сплати накладеного за вчинене правопорушення штрафу. Законодавець встановив, що перевірка транспортного засобу проводиться уповноваженим суб'єктом господарювання, але не визначив, який саме суб'єкт може проводити таку перевірку. Чи це повинні бути ліцензовані станції технічного обслуговування, чи будь-яке приватне підприємство, яке надає послуги з технічного обслуговування автомобілів, та яка форма акта повинна видаватися. Напевно, таку перевірку потрібно проводити на державному рівні, а на підставі неї видавати акт затвердженої форми.
Але, можливо, доцільніше було б змінити процедуру повернення вилученого талону на повторне проходження технічного огляду, адже якщо талон про проходження державного технічного огляду вилучений в зв'язку з технічними несправностями, то це виключає подальшу експлуатацію такого автомобіля. Логічно, що цей талон вже втрачає свою чинність і автомобіль потребує усунення несправностей та проведення нового технічного огляду після цього.
Порядок зберігання та повернення вилучених ліцензійних карток визначається органом ліцензування господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (п. 16 Порядку). Отже, ані в Законі, ані в Порядку не передбачено, що повернення тимчасово вилученої ліцензійної картки власникові транспортного засобу або уповноваженому ним представникові здійснюється після сплати накладеного за вчинення правопорушення стягнення, в результаті чого мета забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення і, зокрема, виконання постанов про накладення стягнення може залишитися не досягнутою.
У цьому зв'язку виникає нагальна потреба хоча б одним реченням зазначити в ст. 2653 КупАП, що тимчасово вилучені талони про проходження державного технічного огляду або ліцензійні картки на транспортний засіб повертаються за умови сплати накладеного за вчинення правопорушення штрафу. Тим більше, що ст. 34 та ст. 35 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 р. № 3353-ХІІ встановлено, що власникам транспортних засобів або уповноваженим на використання цих транспортних засобів особам може бути відмовлено в проведені реєстрації транспортних засобів, коли такі особи мають заборгованість зі сплати штрафних санкцій за порушення норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, — до сплати ними зазначеної заборгованості. Зрозуміло, що виносити ці заходи на рівень Закону — міра непопулярна, але якщо суспільство бажає жити за європейськими стандартами, воно має і нести відповідальність за тими самими стандартами.
«Юридичний Вісник України» № 46 від 14 листопада 2009 року
Юлія КОСТЮК,
аспірантка кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Інституту права та суспільних відносин відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна", спеціально для Юридичного Вістника України.
Тимчасове вилучення посвідчення водія
Оновлений інститут заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення зазнав численних змін та нововведень, які викликані соціально-економічними реаліями сьогодення, серед яких доповнення глави Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) "Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення" статтями про тимчасове вилучення посвідчення водія (ст. 2651 КУпАП); тимчасове затримання транспортних засобів (ст. 2652); тимчасове вилучення талона про проходження державного технічного огляду або ліцензійної картки на транспортний засіб (ст. 2653) тощо.
Застосовується у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, за яке відповідно до КУпАП може бути накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами (ст. 2651), про що робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Порядок вилучення посвідчення водія визначається постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення" від 17.12.2008 р. № 1086, відповідно до якої уповноважена особа видає водієві тимчасовий дозвіл, форма якого затверджується МВС, на право керування транспортним засобом на строк до винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної сили, але не більш ніж на три місяці з дати вилучення посвідчення.
Після закінчення тримісячного строку тимчасового вилучення посвідчення водія, у випадках, якщо судом не прийняте рішення щодо позбавлення водія права керувати транспортним засобом, вилучене посвідчення повертається водієві.
Встановлення законодавцем строку тимчасового вилучення посвідчення на право керування транспортним засобом на три місяці відіграє позитивну роль щодо забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері дорожнього руху. Це спонукає і державну автомобільну інспекцію, і суд своєчасно скласти необхідні процесуальні документи, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини кожної справи, вирішити її в точній відповідності із законом, винести постанову про накладення адміністративного стягнення та забезпечити її виконання як одну із стадій адміністративно-деліктних проваджень. Адже, приймаючи Закон, законодавець мав на увазі не тільки забезпечення розгляду справи про адміністративне правопорушення в галузі безпеки дорожнього руху, а й всі стадії провадження, в тому числі й виконання постанови про накладення стягнення. Проте законодавець не визначив чітко умов повернення посвідчення водія, а лише зазначив, що у випадках, якщо судом не прийняте рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справа не розглянута у встановлений строк (3 місяці), особа має право звернутися за отриманням вилученого документа. Таке звернення особи є обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення (ч. 2 ст. 2651 КУпАП).
Отже, якщо суд не прийняв рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом, а обмежився застосуванням штрафу, постанова про накладення стягнення може залишитися невиконаною. Разом із тим, п. 6 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. № 1086 (далі — Порядок), передбачено, що тимчасово вилучене посвідчення повертається водієві після виконання водієм постанови суду про накладення адміністративного стягнення (абз. 3 п. 6 Порядку). Хоча постанови Кабінету Міністрів України належать до системи актів законодавства, але це підзаконний акт, тим більше, що ч. 4 ст. 2651 КУпАП уповноважує Кабінет Міністрів України щодо встановлення ним порядку лише тимчасового вилучення посвідчення водія, а не його повернення. Напрошується пропозиція доповнити друге речення другої частини статті 2651 КУпАП словами "а у разі накладення стягнення — після його виконання".
Тимчасове вилучення талона про проходження державного технічного огляду або ліцензійної картки
Найцікавішою нормою, якою доповнено главу КУпАП щодо заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, є тимчасове вилучення талона про проходження державного технічного огляду або ліцензійної картки на транспортний засіб (ст. 2653). Талон про проходження державного технічного огляду може бути тимчасово вилучений з одночасною забороною експлуатації транспортного засобу за наявності несправностей у гальмовій системі, рульовому управлінні, тягово-зчіпному пристрої, зовнішніх світлових приладах у темну пору доби або якщо такий засіб не укомплектований відповідно до призначення чи має інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил його експлуатація забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, або є таким, що своєчасно не пройшов державного технічного огляду.
Виходячи з цього нез'ясованим залишається питання, якими саме є інші технічні несправності, з якими пов'язана заборона подальшої експлуатації транспортного засобу. Як зазначає Т. Гуржій, на сьогодні Правила дорожнього руху містять перелік приблизно з 50 технічних несправностей, що є підставою для заборони експлуатації транспортних засобів (Т. О. Гуржій. Актуальні проблеми законодавчого регулювання адміністративно-деліктних відносин у сфері безпеки дорожнього руху // Право України, 2009. - № 3. - С. 90-90).
Проте визначений Кабінетом Міністрів України Порядок тимчасового вилучення талона про проходження державного технічного огляду або ліцензійної картки на транспортний засіб не збігається з приписами закону (ст. 2653 КУпАП). Наприклад, п. 8 Порядку встановлено, що у разі тимчасового вилучення талона про проходження державного технічного огляду уповноважена особа складає у двох примірниках протокол про адміністративне правопорушення та проводить на місці виявлення такого правопорушення перевірку технічного стану транспортного засобу, за результатами якої складає акт перевірки зазначеного засобу у двох примірниках. Спірними залишаються такі питання.
По-перше, чи може уповноважена особа провести таку технічну перевірку саме на місці вчинення правопорушення, чи може така особа володіти повним обсягом знань для належного проведення перевірки.
По-друге, і що є основним, Законом (ст. 2653 КУпАП) не передбачено складання протоколу про адміністративне правопорушення, а лише відповідного акта про тимчасове вилучення талона про проходження державного технічного огляду або ліцензійної картки на транспортний засіб. З цього питання законодавець вірно визначився. Якщо ще ч. 1 ст. 2653 КУпАП кореспондує частинам 1 і 2 ст. 121 цього Кодексу, а саме керування (експлуатація) водіями транспортних засобів, що мають несправності, то ч. 2 ст. 2653 КУпАП аж ніяк не кореспондує статті 128 цього Кодексу за суб'єктним складом. Частина 2 ст. 2653 КУпАП передбачає тимчасове вилучення ліцензійної картки на транспортний засіб у разі експлуатації транспортного засобу під час надання послуг з перевезення пасажирів або вантажів, тобто суб'єктом є водій транспортного засобу, а ст. 128 КУпАП передбачає відповідальність за випуск на лінію транспортних засобів з тими самими порушеннями. Суб'єктом відповідальності є посадові особи, що відповідають за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів або громадяни-суб'єкти господарської діяльності, але аж ніяк не водії транспортних засобів. Тому для однакового розуміння норми у п. 8 Порядку має бути уточнення, за ознаками яких правопорушень складається протокол про адміністративне правопорушення з урахуванням суб'єктного складу порушення.
По-третє, лишається незрозумілим, щодо яких осіб складається протокол про адміністративне правопорушення у разі експлуатації транспортного засобу під час надання послуг з перевезення пасажирів або вантажів без відміток у дорожньому листі про проходження щозмінного передрейсового медичного огляду та перевірку технічного засобу, без посвідчення водія відповідної категорії, а також направлення в рейс одного водія при здійсненні транспортних перевезень на автобусний маршрут протяжністю понад 500 км (ч. 2 ст. 2653 КУпАП). Є два варіанти і обидва невірні: 1) протокол складається за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 128 КУпАП, на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, громадян-суб'єктів господарської діяльності, як за порушення правил випуску на лінію транспортних засобів. Але за змістом статей 256 і 258 КУпАП протокол складається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та при складанні протоколу їй роз'яснюються права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі. Це унеможливлює складання протоколу щодо зазначених осіб у разі виявлення порушень на маршруті; 2) протокол складається на водія транспортного засобу, як за порушення зазначених у ч. 2 ст. 2653 КУпАП правил експлуатації транспортних засобів. Але на сьогодні відсутня норма (склад правопорушення), яка б передбачала адміністративну відповідальність водія за порушення зазначених правил експлуатації транспортних засобів. Пункт 15 Порядку теж не врегульовує цих питань, а лише встановлює, що перші примірники протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та акта про тимчасове вилучення ліцензійної картки на транспортний засіб надсилаються до підрозділу Державтоінспекції за місцем реєстрації транспортного засобу чи тимчасового його обліку.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення працівники Державтоінспекції забов'язані скласти, але на кого, питання залишається дискусійним. Складання протоколу за відсутності правопорушника або на особу, яка не є суб'єктом відповідальності, може бути справедливо і законно оскаржено в суді з підстав порушення норм процесуального чи матеріального права, а наявне правопорушення не буде мати логічного завершення — виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Є кілька підходів до вирішення цього питання:
диспозицію ч. 3 ст. 1212 КУпАП викласти в наступній редакції: "Перевезення пасажирів або вантажів без відміток у дорожньому листі про проходження щозмінного передрейсового медичного огляду та перевірки технічного стану транспортного засобу, без посвідчення водія відповідної категорії, а також перевезення пасажирів на автобусному маршруті протяжністю понад п'ятсот кілометрів одним водієм" — далі за текстом;
- конкретизувати склади правопорушень у змісті статті 2653 КУпАП, відповідно до яких складається протокол про адміністративне правопорушення;
- пункт 15 Порядку доповнити уточненнями, за ознаками яких правопорушень складається протокол про адміністративне правопорушення.
Повернення тимчасово вилучених документів
Подальша експлуатація транспортного засобу дозволяється після повернення тимчасово вилученого талона про проходження державного технічного огляду власникові транспортного засобу або уповноваженому ним представникові після усунення виявлених технічних несправностей та подання до підрозділу Державтоінспекції, в якому зберігається талон, акта перевірки технічного стану транспортного засобу, виданого уповноваженим на проведення перевірки технічного стану суб'єктом господарювання, а також сплати накладеного за вчинене правопорушення штрафу. Законодавець встановив, що перевірка транспортного засобу проводиться уповноваженим суб'єктом господарювання, але не визначив, який саме суб'єкт може проводити таку перевірку. Чи це повинні бути ліцензовані станції технічного обслуговування, чи будь-яке приватне підприємство, яке надає послуги з технічного обслуговування автомобілів, та яка форма акта повинна видаватися. Напевно, таку перевірку потрібно проводити на державному рівні, а на підставі неї видавати акт затвердженої форми.
Але, можливо, доцільніше було б змінити процедуру повернення вилученого талону на повторне проходження технічного огляду, адже якщо талон про проходження державного технічного огляду вилучений в зв'язку з технічними несправностями, то це виключає подальшу експлуатацію такого автомобіля. Логічно, що цей талон вже втрачає свою чинність і автомобіль потребує усунення несправностей та проведення нового технічного огляду після цього.
Порядок зберігання та повернення вилучених ліцензійних карток визначається органом ліцензування господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (п. 16 Порядку). Отже, ані в Законі, ані в Порядку не передбачено, що повернення тимчасово вилученої ліцензійної картки власникові транспортного засобу або уповноваженому ним представникові здійснюється після сплати накладеного за вчинення правопорушення стягнення, в результаті чого мета забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення і, зокрема, виконання постанов про накладення стягнення може залишитися не досягнутою.
У цьому зв'язку виникає нагальна потреба хоча б одним реченням зазначити в ст. 2653 КупАП, що тимчасово вилучені талони про проходження державного технічного огляду або ліцензійні картки на транспортний засіб повертаються за умови сплати накладеного за вчинення правопорушення штрафу. Тим більше, що ст. 34 та ст. 35 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 р. № 3353-ХІІ встановлено, що власникам транспортних засобів або уповноваженим на використання цих транспортних засобів особам може бути відмовлено в проведені реєстрації транспортних засобів, коли такі особи мають заборгованість зі сплати штрафних санкцій за порушення норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, — до сплати ними зазначеної заборгованості. Зрозуміло, що виносити ці заходи на рівень Закону — міра непопулярна, але якщо суспільство бажає жити за європейськими стандартами, воно має і нести відповідальність за тими самими стандартами.
«Юридичний Вісник України» № 46 від 14 листопада 2009 року
