Так як Україна повинна знати і пишатися своїми талантами, так і наша Буча повинна шанувати і знати (навіть в лице) талановитих бучанців. Пропоную дізнатися більше про одного з них – Костянтина Гордейчука.
- Костю, чим ти зараз займаєшся?
- Навчаюся в університеті. В майбутньому, можливо, буду видавцем, редактором чи журналістом.
- Розкажи, будь ласка, про свої захоплення.
- Я займаюся різною діяльністю. Трохи вишиваю хрестиком. Вишиваю переважно картини на релігійну тематику: церкви, собори, ікони. Люблю читати різну літературу: те, що задають по програмі на навчанні, зарубіжну та українську літературу. Особливо люблю літературу періоду української романтики (Шевченко, Боровиковський, Свидницький та ін.). Ще я люблю готувати, хоч це буває рідко. Зазвичай смажу картоплю, вмію варити і супчик.
- Які в тебе ще є захоплення? Мені здається, що ти забув про найголовніше – спів.
- Так, я дуже люблю співати. Співаю лише українською мовою. Подобається співати пісні відомих українських виконавців, одним з яких є Олександр Понамарьов.
- Чи пам’ятаєш ти, коли вперше почав співати?
- Пам’ятаю. Це було чи в другому, чи в третьому класі. Мені тоді довелося заміняти мою однокласницю. Вона повинна була співати «Світить, світить лагідне сонечко», але не змогла. І саме тоді, можна сказати, був мій дебют на сцені.
![]()
- Чи займаєшся ти спортом?
- Так, я стараюся займатися і спортом. Інколи зранку виходжу на стадіон і роблю кілька кіл пробіжки, займаюся на тренажерах, одним словом, треную свій організм. Також я намагаюся вести здоровий спосіб життя, тобто не пити, не курити, довго на вечірках не загулюватися, щоб зажди бути в тонусі.
- Що для тебе найголовніше в житті? Яких ти додержуєшся життєвих норм та цінностей?
- Для мене найголовніше в житті – це віра в Бога, а також любов до моїх знайомих, рідних і всіх людей. У своєму житті я намагаюся іти з Богом у душі, допомагати близьким, давати, може, інколи пораду, допомагати у біді, тобто бути людиною. Жити так, як жив Христос: допомагати людям, виліковувати їхні хвороби… Я не кажу, що я всесильний, та, може, хоч крихітку цього добра я зможу передати людям.
- Відомо, що активний спосіб життя забирає чимало сил та часу. Костю, вистачає тобі вільного часу для друзів, рідних, для побачень з дівчатами?
- Взагалі, не дуже. Адже більшість часу, як і повинно бути, в мене забирає навчання. Але інколи ввечері я виходжу на прогулянки, зустрічаюся зі своїми знайомим, однокласниками і дівчатами, з якими ми говоримо про свої захоплення, нові ідей та все інше.
![]()
- Як ти знімаєш навантаження, коли стомлюєшся?
- Аби зняти навантаження, я лягаю спати. Інколи допомагає холодний душ – це дуже хороший засіб для релаксації.
- Костю, ти вважаєш себе талановитим?
- Чесно кажучи, не вважаю, тому що до таланту ще потрібно дуже багато докласти зусиль, щоб дійсно ним стати. Я маю пройти ще певний шлях і оволодіти певними знаннями, щоб остаточно сформулювати свою особистість, і тоді вже люди скажуть талант я чи не талант.
- Чи хотів би ти спробувати взяти участь у телешоу «Україна має талант»?
- У майбутньому, можливо, так. А зараз я ще не впевнений в цьому. Тобто я ще не настільки розкрив свій талант, щоб висувати свою кандидатуру на всеукраїнський рівень. Думаю, що за кілька років вже зможу повністю сформуватися і тоді якнайкраще розкритися перед людьми.
- Хотілося б дізнатися про твої подальші плани. Чим ти плануєш займатися?
- Ось незабаром я хочу змайструвати собі бандуру і навчитися грати на ній, тобто освоїти мистецтво кобзарської гри на бандурі. Я нещодавно познайомився з Миколою Товкайлом – це керівник Київсько-кобзарського цеху, - який і «втяг» мене у сферу кобзарського життя. І от, ми з ним їздили в Голосіївський ліс, де і вирізали собі заготівки для бандури, кобзи та ліри.
- Щоб ти хотів сказати чи порадити талановитим людям нашого міста?
- Я хотів би їм сказати, що треба берегти свій талант, а найголовніше - треба його розвивати і робити все можливе, щоб цей талант бачили інші, і саме таким чином він повинен розквітнути і стати яскравим і багатшим.
- Костю, чим ти зараз займаєшся?
- Навчаюся в університеті. В майбутньому, можливо, буду видавцем, редактором чи журналістом.
- Розкажи, будь ласка, про свої захоплення.
- Я займаюся різною діяльністю. Трохи вишиваю хрестиком. Вишиваю переважно картини на релігійну тематику: церкви, собори, ікони. Люблю читати різну літературу: те, що задають по програмі на навчанні, зарубіжну та українську літературу. Особливо люблю літературу періоду української романтики (Шевченко, Боровиковський, Свидницький та ін.). Ще я люблю готувати, хоч це буває рідко. Зазвичай смажу картоплю, вмію варити і супчик.
- Які в тебе ще є захоплення? Мені здається, що ти забув про найголовніше – спів.
- Так, я дуже люблю співати. Співаю лише українською мовою. Подобається співати пісні відомих українських виконавців, одним з яких є Олександр Понамарьов.
- Чи пам’ятаєш ти, коли вперше почав співати?
- Пам’ятаю. Це було чи в другому, чи в третьому класі. Мені тоді довелося заміняти мою однокласницю. Вона повинна була співати «Світить, світить лагідне сонечко», але не змогла. І саме тоді, можна сказати, був мій дебют на сцені.
- Чи займаєшся ти спортом?
- Так, я стараюся займатися і спортом. Інколи зранку виходжу на стадіон і роблю кілька кіл пробіжки, займаюся на тренажерах, одним словом, треную свій організм. Також я намагаюся вести здоровий спосіб життя, тобто не пити, не курити, довго на вечірках не загулюватися, щоб зажди бути в тонусі.
- Що для тебе найголовніше в житті? Яких ти додержуєшся життєвих норм та цінностей?
- Для мене найголовніше в житті – це віра в Бога, а також любов до моїх знайомих, рідних і всіх людей. У своєму житті я намагаюся іти з Богом у душі, допомагати близьким, давати, може, інколи пораду, допомагати у біді, тобто бути людиною. Жити так, як жив Христос: допомагати людям, виліковувати їхні хвороби… Я не кажу, що я всесильний, та, може, хоч крихітку цього добра я зможу передати людям.
- Відомо, що активний спосіб життя забирає чимало сил та часу. Костю, вистачає тобі вільного часу для друзів, рідних, для побачень з дівчатами?
- Взагалі, не дуже. Адже більшість часу, як і повинно бути, в мене забирає навчання. Але інколи ввечері я виходжу на прогулянки, зустрічаюся зі своїми знайомим, однокласниками і дівчатами, з якими ми говоримо про свої захоплення, нові ідей та все інше.
- Як ти знімаєш навантаження, коли стомлюєшся?
- Аби зняти навантаження, я лягаю спати. Інколи допомагає холодний душ – це дуже хороший засіб для релаксації.
- Костю, ти вважаєш себе талановитим?
- Чесно кажучи, не вважаю, тому що до таланту ще потрібно дуже багато докласти зусиль, щоб дійсно ним стати. Я маю пройти ще певний шлях і оволодіти певними знаннями, щоб остаточно сформулювати свою особистість, і тоді вже люди скажуть талант я чи не талант.
- Чи хотів би ти спробувати взяти участь у телешоу «Україна має талант»?
- У майбутньому, можливо, так. А зараз я ще не впевнений в цьому. Тобто я ще не настільки розкрив свій талант, щоб висувати свою кандидатуру на всеукраїнський рівень. Думаю, що за кілька років вже зможу повністю сформуватися і тоді якнайкраще розкритися перед людьми.
- Хотілося б дізнатися про твої подальші плани. Чим ти плануєш займатися?
- Ось незабаром я хочу змайструвати собі бандуру і навчитися грати на ній, тобто освоїти мистецтво кобзарської гри на бандурі. Я нещодавно познайомився з Миколою Товкайлом – це керівник Київсько-кобзарського цеху, - який і «втяг» мене у сферу кобзарського життя. І от, ми з ним їздили в Голосіївський ліс, де і вирізали собі заготівки для бандури, кобзи та ліри.
- Щоб ти хотів сказати чи порадити талановитим людям нашого міста?
- Я хотів би їм сказати, що треба берегти свій талант, а найголовніше - треба його розвивати і робити все можливе, щоб цей талант бачили інші, і саме таким чином він повинен розквітнути і стати яскравим і багатшим.
