» » Олександр Сулименко: "Все погане - минеться.."

Олександр Сулименко: "Все погане - минеться.."

Ще б минулого року це інтерв’ю з директором ПТЕМ Олександром СУЛИМЕНКОМ виглядало б дещо інакше. Тоді підприємство під його керівництвом було, як то кажуть, на коні. Але зараз криза боляче вдарила і по цьому, добре знаному в Україні, монтажному управлінню.

- 2008 рік був прекрасний, - розповідає Олександр Миколайович, - до вересня... Тоді на підприємстві був підйом. Виконання планів було стабільними. Але у зв’язку із кризою, виникла суттєва заборгованість. З нами не хочуть розраховуватися за зроблену нами роботу.
- А у минулому році які види робіт ви виконали?
- Закінчили „з нуля” величезне будівництво – на болоті ми побудували завод по виготовленню щебеню в Овручі, Житомирської області.

- Солідна робота...
- Дуже велика, але з нами не розрахувалися....

- І чим мотивують?
- Немає грошей... З вересня платежі зупинились...

- Але, як я розумію це не єдине, що ви зробили?
- Сюди, в Овруч, ми кинули усі сили. Це і будівництво, і меліорація, геодезія, геологія тощо. Навіть куратори, фіни, які поставляли обладнання, не вірили, що ми швидкими темпами зможемо побудувати цей завод. А ми спромоглися побудувати його за дев’ять місяців. Зараз ми у субпідряді закінчуємо будувати збагачувальну фабрику у Червоноармійську, Донецька область. Вона вже введена в експлуатацію, але ще не зовсім дороблена.

- Я знаю, що у минулому році ви брали участь у споруджені пам’ятника Голодомору у Києві.
- Так. Ми робили хрести з металу.

- Ця робота виконувалась по замовленню Секретаріату Президента?
- Так.

- Вони хоч проплатили?
- Вони – проплатили... Подякували... На сьогодняшний день вагомих замовлень немає. Займаємось дріб’язковими замовленнями. Дрібними ремонтами по енергетичних об’єктів в Києві. В стадії підписання договір із заводом імені Антонова. Теж на невеликі енергетичні об’єкти: реконструкція систем заправки літаків. Більше особливих перспектив немає.

- Ви виготовляєте котли для індивідуального опалення. Замовлення на них, в рамках курсу на енергозберігаючі технології, зараз є?
- Немає. Є тільки одні пропозиції. Все в стадії доопрацювання цих проектів. Коли наступила фінансова криза, коли виникли питання з постачанням газу в нашу країну, багато сільських районів виявили бажання мати наші котли. Але все впирається в бюджетне фінансування.

- На чому ці котли працюють?
- На соломі...

- Нещодавно я був в Житомирі на підприємстві „Kriger”, яке виготовляє подібні котли, то його директор жалівся журналістам, що продукцію їхнього підприємства залюбки купують за кордоном – у Франції, Швеції, Німеччині. А от в Україні цими котлами лише цікавляться, але купують зовсім мало.
- Наше дочірнє підприємство, яке знаходиться на Ровенській станції, в Кузнецовську, виготовляє ці котли, і в минулому році відправили двадцять штук в Данію. Продали два котли і на агропідприємства в Україні… Лише два…

- А в Бучі ви бачите застосування таких індивідуальних котлів?
- Ні. Вони, все ж таки, розраховані на сільськогосподарські райони.

- У зв’язку із таким важким становищем, люди відправлені у відпустку?
- Частково. Інші працюють за скороченим графіком. Фінансування зараз немає ніякого... Намагаємось платити людям хоча б якусь мінімальну зарплатню...

- Ви, як керівник підприємства, бачите світло в кінці тунелю?
- Надія є. Вона, як відомо, вмирає останньою.

- Ця надія чимось обґрун-тована?
- Прожекти є. Але головна проблема в тому, що іноземні інвестори пішли з нашого ринку. Нещодавно ми закінчили будівництво цегляного заводу в Озерах, яке проводили на замовлення французів. Брали участь в реконструкції Бучанського склозаводу...

- Такий застій, не хотілося б про це говорити, чи не призведе до занепаду підприємства?
- Ми намагаємось робити мінімізацію усіх видатків. Створити підприємство – непросто. Заробити ім’я, авторитет... Саме страшне, що зараз відбувається деградація робочої сили. Люди не працюють, не займаються своїми професійними справами. Їздять на якісь халтури... Дисципліна падає... І трудова, і технічна...

- Ну, так... Як казав герой відомого фільму: „У батька немає золотого запасу...”
- Звичайно... Є замовлення, але вони сумнівного характеру. І ми не хочемо брати участь у таких проектах. Можна не отримати грошей і заробити сумнівну репутацію. Складна ситуація. І не тільки у нас. Сьогодні майже всі будівельні майданчики в країні стоять. Працюють лише 7-12 відсотків.... В Україні нічого нового не будується. Нових проектів немає. Ми намагалися брати участь в реконструкції стадіону в Києві до „Євро-2012”, але й там дуже слабке фінансування.

- І все ж...
- Зараз наш головний інженер - в Чехії на перемовинах. Вони запропонували нам спільний проект в їхній країні. Поживемо – побачимо...

- А не думали переорієнтувати підприємство?
- Наш основний профіль роботи – енергетичне обладнання, турбіни, насоси, металоконструкції... Ми намагаємось виживати. Беремося за всі, навіть незначні замовлення… маю надію – все погане минеться…

Вів розмову
Сергій Куліда
газета: №20 "Бучанські новини" від 22 травня 2009р.
  0
 QR-код адреса статьи
Коментарів: 0
Додати коментар