Процес «розлучення» завжди йде болісно. Пам’ятаємо, як відбувався розподіл майна, активів колишнього Радянського Союзу. Кожна суверенна республіка прагнула отримати якнайбільший «пиріг». Україна певною мірою пасивно захищала свої інтереси, отож поступилася у багатьох питаннях. Бо повірила обіцянкам-запевненням північного сусіда.
Нині обіцянкам ніхто не вірить. Як і запевненням Бучанського міського голови на кшталт: «Якщо ви нам віддасте Ірпінську лікарню, що розташована у Бучі, то ми вас ощасливимо високоякісною медичною допомогою».
А чому, власне, Ірпінь має поступатися своїми інтересами, точніше кажучи, майном? Очевидно вже для багатьох, що Буча за рахунок Ірпеня прагне зміцнити свою медичну інфраструктуру, отож на жодні поступки, принаймні до цього часу, не йшла.
Ми запросили до актуальної розмови секретаря Ірпінської міської ради А.Є.Мороза.
— Анатолію Єлізаровичу! Ви були одним із головних ініціаторів багатьох переговорів. Чи не так?
— У зв’язку з наданням із 1 січня 2007 року Бучі статусу міста обласного значення виникла необхідність розподілу майна, яке використовувалося громадами міста Ірпінь та селищ Буча, Гостомель, Ворзель, Коцюбинське.
Школи, Бучанська поліклініка, які використовувалися виключно жителями Бучі і розташовувалися на її території, були безболісно передані у власність громади Бучі. А щодо Ірпінської міської лікарні, станції швидкої медичної допомоги, то це було складніше тому, що в Ірпінській міській лікарні, яка територіально розміщена у місті Буча, обслуговуються жителі не тільки Бучі, а й Ірпеня, селищ Гостомель, Ворзель, Коцюбинське.
Пропозиції міського голови А.П Федорука про передачу у власність бучанській громаді будівель і споруд медичних закладів Ірпеня, які знаходяться територіально у Бучі, не знайшли необхідної підтримки депутатів Ірпінської міської ради та міського голови. З того часу, тобто з 1 січня 2007 року, і почалися «тертя» між двома міськими радами та їх керівниками. Міський голова Федорук ставив питання руба: лікарня знаходиться у Бучі, отож передайте її у нашу власність, а я буду більш ефективніше її використовувати, зроблю ремонти, куплю сучасніше обладнання. Міський голова Ірпеня резонно зауважує з цього приводу: «А з чим же залишиться ірпінська громада? Де вона буде лікуватися?».
Між іншим, А.П. Федорук був готовий підписати угоду на обслуговування жителів Ірпеня та селищ тільки на один рік!
У Ірпінського міського голови виникало і друге запитання: «А чи дійсно буде більш ефективніше використовуватися лікарня та нове обладнання? Чи це тільки прожекти?». Отож така незрозуміла позиція наших сусідів не задовольняла ні Ірпінську міську раду, ні її керівника.
З цього приводу велися перемовини і на рівні міських голів, і на рівні депутатів міських рад, і за участю медичних працівників, керівників громадських організацій. На жаль, усі пропозиції щодо використання медичних закладів, у тому числі і спільного, відхилялися.
— Чому до цього часу не вдалося вирішити наболілу проблему?
— Причина одна: Бучанська міська рада в особі А. П. Федорука прагне створити свою власну мережу лікувальних закладів, і це чудово. У Анатолія Петровича є амбіції, певний фінансовий ресурс. Звісно, Бучанський міський голова зміг би з часом збудувати свою лікарню, відкрити станцію невідкладної медичної допомоги. Але чи правильно це? Мабуть, ні, бо буде роздробленість медичних закладів. Якщо піти таким шляхом, то втратимо у лікарнях багатьох спеціалістів вузького профілю. А це не на користь обом громадам — Ірпеня та Бучі.
Ми — за спільне використання майна. Такий варіант дозволить не загубити медицину.
— Як розуміти спільне використання?
— Питання спільного використання медичних закладів я пропонував вирішити бучанцям ще у вересні 2006 року, згодом у травні 2007 року. Але тоді, на превеликий жаль, наші сусіди відмовилися. Вони наполягали на своїй пропозиції передати у власність бучанській громаді медичні заклади, які розташовані на їх території. Нині, можливо, Буча поміняла свою позицію? Ми, як завжди, готові знову сідати за стіл переговорів і шукати компроміс.
Що означає спільне використання? Лікувальні заклади перебуватимуть на балансі відділу охорони здоров’я Ірпінської міської ради, а після реорганізації галузі майно перейде на баланс новоствореної Ірпінської міжміської центральної лікарні. Кошти на утримання лікувальних установ будуть виділяти спільно дві громади. Хочу, щоб усі усвідомили: кошти на медичне обслуговування жителів надходять радам від держави у вигляді міжбюджетного трансферту.
— Торік держава виділила Бучанській міській раді кошти на медичне обслуговування своїх жителів, але вона не перерахувала медичним закладам Ірпеня жодної копійки (це майже шість мільйонів гривень). Дехто тут заявляє: це не була субвенція! Це не були кошти цільового призначення!
— Очевидно, у Бучі плутають поняття, грають словами. Держава передала Бучі на виконання делегованих повноважень міжбюджетний трансферт. Якщо у 2007 році Буча його отримала і направила за призначенням, на лікування своїх жителів в Ірпінський відділ охорони здоров’я у повному обсязі, то у 2008 році цього не зробила. Хоча Ірпінь дуже сподівався на те, що Бучанський міський голова і депутати розрахуються у повному обсязі за надання медичними закладами Ірпеня послуг жителям Бучі. Через це бюджет Ірпеня «схуднув» на шість мільйонів гривень, які Ірпінська міська рада витратила на лікування бучанців. Тому ірпінці і мене запитують: чому Ірпінська міська рада повинна бути «донором» для Бучі?!
— Яким ви бачите розв’язання питання у нинішньому році?
— Враховуючи те, що досі Бучанська міська рада не звернулася до Ірпіської міської ради з приводу укладання договору на обслуговування жителів м. Бучі, то Ірпінська міська рада та її відділ охорони здоров’я вимушені будуть реорганізовуватися та приводити свої медичні заклади під кошти, які держава виділяє для медичного обслуговування жителів Ірпеня та селищ. А це не така велика сума — 380 грн. на кожного жителя в рік. Якщо не проводити реорганізацію медицини, продовжувати обслуговувати жителів Бучі, то жителі Ірпеня будуть отримувати медичну допомогу значно урізану — всього-на-всього близько 260 гривень.
Костянтин Карєв,
начальник юридичного відділу міської ради:
— Ситуація, яка склалася в охороні здоров’я, справді непроста. Свого часу законодавці, коли відокремлювали Бучу, надаючи їй статус міста обласного підпорядкування, не встановили порядок розподілу майна. І таким чином заклали конфлікт.
Керівництво Бучі заявляє про свої претензії на частку майна, яке належало Ірпінський територіальній громаді до надання Бучі статусу міста. Компроміс важко шукати, але треба шляхом переговорів — альтернативи не має.
Відкритим залишається питання компенсації затрат, які понесла ірпінська громада за надання медичних послуг жителям м. Буча.
Дехто вважає, що може «сховатися» за колективні рішення. З цього приводу нагадаю ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування». У ній, зокрема, говориться, що саме міський голова забезпечує, у межах наданих йому повноважень, додержання Конституції та законів України. Отож пан Федорук несе персональну відповідальність. І він це добре розуміє.
Підкреслю, територіальна громада Бучі не витратила жодної копійки на надання медичних послуг своїм жителям у 2008 році. Бучанська міська рада не спромоглася, чи, точніше, не захотіла укласти договір про передачу коштів Ірпінській міській раді, врешті-решт, не залучила будь-яку іншу особу до медичного обслуговування. Тобто кошти не були використані за цільовим призначенням. У Бучі розуміють: кошти на обслуговування ірпінська влада виділятиме, хоча у менших розмірах, і цим користуються, затіяли свою гру.
Заручниками ситуації, яку спровокували наші сусіди, стали і лікарі. Вони у нинішньому році не зможуть отримувати заробітну плату у повному обсязі. Медики давали клятву Гіппократа. Тому вони, звичайно, будуть лікувати і жителів Ірпінського регіону, і бучанців.
Василь КУЧЕРЯВИЙ
Нині обіцянкам ніхто не вірить. Як і запевненням Бучанського міського голови на кшталт: «Якщо ви нам віддасте Ірпінську лікарню, що розташована у Бучі, то ми вас ощасливимо високоякісною медичною допомогою».
А чому, власне, Ірпінь має поступатися своїми інтересами, точніше кажучи, майном? Очевидно вже для багатьох, що Буча за рахунок Ірпеня прагне зміцнити свою медичну інфраструктуру, отож на жодні поступки, принаймні до цього часу, не йшла.
Ми запросили до актуальної розмови секретаря Ірпінської міської ради А.Є.Мороза.
— Анатолію Єлізаровичу! Ви були одним із головних ініціаторів багатьох переговорів. Чи не так?
— У зв’язку з наданням із 1 січня 2007 року Бучі статусу міста обласного значення виникла необхідність розподілу майна, яке використовувалося громадами міста Ірпінь та селищ Буча, Гостомель, Ворзель, Коцюбинське.
Школи, Бучанська поліклініка, які використовувалися виключно жителями Бучі і розташовувалися на її території, були безболісно передані у власність громади Бучі. А щодо Ірпінської міської лікарні, станції швидкої медичної допомоги, то це було складніше тому, що в Ірпінській міській лікарні, яка територіально розміщена у місті Буча, обслуговуються жителі не тільки Бучі, а й Ірпеня, селищ Гостомель, Ворзель, Коцюбинське.
Пропозиції міського голови А.П Федорука про передачу у власність бучанській громаді будівель і споруд медичних закладів Ірпеня, які знаходяться територіально у Бучі, не знайшли необхідної підтримки депутатів Ірпінської міської ради та міського голови. З того часу, тобто з 1 січня 2007 року, і почалися «тертя» між двома міськими радами та їх керівниками. Міський голова Федорук ставив питання руба: лікарня знаходиться у Бучі, отож передайте її у нашу власність, а я буду більш ефективніше її використовувати, зроблю ремонти, куплю сучасніше обладнання. Міський голова Ірпеня резонно зауважує з цього приводу: «А з чим же залишиться ірпінська громада? Де вона буде лікуватися?».
Між іншим, А.П. Федорук був готовий підписати угоду на обслуговування жителів Ірпеня та селищ тільки на один рік!
У Ірпінського міського голови виникало і друге запитання: «А чи дійсно буде більш ефективніше використовуватися лікарня та нове обладнання? Чи це тільки прожекти?». Отож така незрозуміла позиція наших сусідів не задовольняла ні Ірпінську міську раду, ні її керівника.
З цього приводу велися перемовини і на рівні міських голів, і на рівні депутатів міських рад, і за участю медичних працівників, керівників громадських організацій. На жаль, усі пропозиції щодо використання медичних закладів, у тому числі і спільного, відхилялися.
— Чому до цього часу не вдалося вирішити наболілу проблему?
— Причина одна: Бучанська міська рада в особі А. П. Федорука прагне створити свою власну мережу лікувальних закладів, і це чудово. У Анатолія Петровича є амбіції, певний фінансовий ресурс. Звісно, Бучанський міський голова зміг би з часом збудувати свою лікарню, відкрити станцію невідкладної медичної допомоги. Але чи правильно це? Мабуть, ні, бо буде роздробленість медичних закладів. Якщо піти таким шляхом, то втратимо у лікарнях багатьох спеціалістів вузького профілю. А це не на користь обом громадам — Ірпеня та Бучі.
Ми — за спільне використання майна. Такий варіант дозволить не загубити медицину.
— Як розуміти спільне використання?
— Питання спільного використання медичних закладів я пропонував вирішити бучанцям ще у вересні 2006 року, згодом у травні 2007 року. Але тоді, на превеликий жаль, наші сусіди відмовилися. Вони наполягали на своїй пропозиції передати у власність бучанській громаді медичні заклади, які розташовані на їх території. Нині, можливо, Буча поміняла свою позицію? Ми, як завжди, готові знову сідати за стіл переговорів і шукати компроміс.
Що означає спільне використання? Лікувальні заклади перебуватимуть на балансі відділу охорони здоров’я Ірпінської міської ради, а після реорганізації галузі майно перейде на баланс новоствореної Ірпінської міжміської центральної лікарні. Кошти на утримання лікувальних установ будуть виділяти спільно дві громади. Хочу, щоб усі усвідомили: кошти на медичне обслуговування жителів надходять радам від держави у вигляді міжбюджетного трансферту.
— Торік держава виділила Бучанській міській раді кошти на медичне обслуговування своїх жителів, але вона не перерахувала медичним закладам Ірпеня жодної копійки (це майже шість мільйонів гривень). Дехто тут заявляє: це не була субвенція! Це не були кошти цільового призначення!
— Очевидно, у Бучі плутають поняття, грають словами. Держава передала Бучі на виконання делегованих повноважень міжбюджетний трансферт. Якщо у 2007 році Буча його отримала і направила за призначенням, на лікування своїх жителів в Ірпінський відділ охорони здоров’я у повному обсязі, то у 2008 році цього не зробила. Хоча Ірпінь дуже сподівався на те, що Бучанський міський голова і депутати розрахуються у повному обсязі за надання медичними закладами Ірпеня послуг жителям Бучі. Через це бюджет Ірпеня «схуднув» на шість мільйонів гривень, які Ірпінська міська рада витратила на лікування бучанців. Тому ірпінці і мене запитують: чому Ірпінська міська рада повинна бути «донором» для Бучі?!
— Яким ви бачите розв’язання питання у нинішньому році?
— Враховуючи те, що досі Бучанська міська рада не звернулася до Ірпіської міської ради з приводу укладання договору на обслуговування жителів м. Бучі, то Ірпінська міська рада та її відділ охорони здоров’я вимушені будуть реорганізовуватися та приводити свої медичні заклади під кошти, які держава виділяє для медичного обслуговування жителів Ірпеня та селищ. А це не така велика сума — 380 грн. на кожного жителя в рік. Якщо не проводити реорганізацію медицини, продовжувати обслуговувати жителів Бучі, то жителі Ірпеня будуть отримувати медичну допомогу значно урізану — всього-на-всього близько 260 гривень.
Костянтин Карєв,
начальник юридичного відділу міської ради:
— Ситуація, яка склалася в охороні здоров’я, справді непроста. Свого часу законодавці, коли відокремлювали Бучу, надаючи їй статус міста обласного підпорядкування, не встановили порядок розподілу майна. І таким чином заклали конфлікт.
Керівництво Бучі заявляє про свої претензії на частку майна, яке належало Ірпінський територіальній громаді до надання Бучі статусу міста. Компроміс важко шукати, але треба шляхом переговорів — альтернативи не має.
Відкритим залишається питання компенсації затрат, які понесла ірпінська громада за надання медичних послуг жителям м. Буча.
Дехто вважає, що може «сховатися» за колективні рішення. З цього приводу нагадаю ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування». У ній, зокрема, говориться, що саме міський голова забезпечує, у межах наданих йому повноважень, додержання Конституції та законів України. Отож пан Федорук несе персональну відповідальність. І він це добре розуміє.
Підкреслю, територіальна громада Бучі не витратила жодної копійки на надання медичних послуг своїм жителям у 2008 році. Бучанська міська рада не спромоглася, чи, точніше, не захотіла укласти договір про передачу коштів Ірпінській міській раді, врешті-решт, не залучила будь-яку іншу особу до медичного обслуговування. Тобто кошти не були використані за цільовим призначенням. У Бучі розуміють: кошти на обслуговування ірпінська влада виділятиме, хоча у менших розмірах, і цим користуються, затіяли свою гру.
Заручниками ситуації, яку спровокували наші сусіди, стали і лікарі. Вони у нинішньому році не зможуть отримувати заробітну плату у повному обсязі. Медики давали клятву Гіппократа. Тому вони, звичайно, будуть лікувати і жителів Ірпінського регіону, і бучанців.
Василь КУЧЕРЯВИЙ