» » » Один суб’єктивний погляд на медицину та … свободу слова

Один суб’єктивний погляд на медицину та … свободу слова

Логіка будь-якого рішення завжди має таку не дуже ефективну стадію, як обдумування, або, як у нас частіше кажуть – обговорення. Так сталося і в питанні медицини всього регіону: з 2007 року два міські ради, Бучі та Ірпеня, намагаються домовитися про фінансування медичних закладів регіону.

Тут мова піде про останнє рішення Ірпінської міської ради, про яке ми дізналися зі шпальт «Ірпінського віснику» (від 13 лютого), хоча в Ірпені всім відомо, що міський голова Олег Бондарь почасти притримується свого права підписувати чи не підписувати рішення ради на протязі 10 днів. Можливо, це важливе рішення він підписав так негайно, бо питання ось у чому.

В наступних числах газети "Ірпінський вісник" ми, можливо, вже довго не знайдемо об’яв про вакансії в ірпінській регіональній державній медицині. Ірпінська міська рада рішенням своєї останньої сесії № 2490-64-V оформила "шлюбне розлучення" медицини Бучі та Ірпеня найбільш вразливим чином: скороченням досі спільного ліжкового фонду лікарень і штатної чисельності працівників медичних закладів. Журналісти вже не будуть турбувати начальника відділу охорони здоров’я Юрія Романенка незручними запитаннями, "як можна на 200 гривень на добу прокормити 50 хворих в терапевтичному відділенні міста Ірпеня?", бо це відділення ... закривається. Або, як зазначено в рішенні – оптимізується.

Перша реакція ірпінської громади і працівників медичних закладів – обурення. Але поспілкувавшись з "пацієнтами", вже через кілька днів я прийшов до висновку – що може так і краще…

Краще для відчуття логіки, доцільності… Кажу собі: «Сприймай це так, як сприймає цей світ новонароджена дитина». Немає бучанським інтересам та можливості висвітлення бучанської позиції в Ірпені, ну, і … немає.

Тому, якщо Романенку не вдається знайти і зацікавити медичних працівників «нижніх» кваліфікацій в лікарні, де просто нікому зняти капельницю (одна-дві медичних сестри на відділення просто не встигають цього зробити вчасно), а цей пан займається в основному євроремонтами, землевпорядкуванням і парканами навколо медичних закладів. А ще він й голова регламентної комісії, а ще й судиться з усіма, включаючи своїх колишніх колег, то, в дійсності, біля 40 тисяч мешканців міста Ірпеня постають в такому положенні, що зовсім позбавлені негайної, цілодобової (ургентної або клінічної) медицини на своїй території. Така ситуація тепер є зрозумілою, бо тепер в Ірпені по "швидкій" медичній допомозі звертатись нікуди - медичні заклади Ірпеня можуть видавати лише довідки і лікарняні.

12 січня 2009 року в Ірпінь зайшла пропозиція Бучанського міського голови про підписання договору на 2009 рік і розподілення «зон фінансування», і відповідальності за якість державних послуг в медичній сфері. Ця пропозиція отримала гриф «цілком таємно», бо ні на нараді медичних працівників 5-го лютого, ні на громадських слуханнях 9-го лютого 2009 року не була і в жодній мірі озвучена, також, як і в «Ірпінському віснику», де Буча має виглядати «вимушеним темним злом».

В мене, як фахівця, що розгрібав «авгієві конюні» за вибувшим в невідомому напрямку головним редактором «Ірпінського вісника» паном Душком, сталася в вересні неприємна розмова з секретарем ради Анатолієм Морозом, що був тоді «куратором» газети, про розміщення мною на 11-й сторінці газети (серед комерційних об’яв) пропозиції Бучанського виконкому за підписом Віктора Фальковського. Так, «рєдкая птіца долєтіт мєстамі от одного бєрєга Дніпра до другого», що й казати про Бучанку в часи нашої «великої політичної реформи». Як кажуть: «Кожному телеканалу, кожному регіону по Шустеру … ото і буде свобода».

Тепер, зрозуміло, що заходячи під вільними гаслами в Ірпінь, депутати за списками політичних партій і міський голова Олег Бондар вже не хочуть висвітлити позицію Бучі в Ірпені. Тому, доводиться скористатися іншими засобами інформації.

Пропозиція Бучі полягала в збереженні спільного ліжкового фонду і штату, але Буча намагалась знайти своє місце в фінансуванні і відповідальності якості послуг, певній логічній пропорції між заробітною платою працівників, обладнанням та євроремонтажем і землевпорядкуванням. Тому, виник проект передачі служби "швидкої допомоги - номер 103" до повноцінного фінансування Бучанською міською радою. Ця пропозиція в рішенні Ірпінської міської ради своєрідно викладена в вищезгаданому рішенні, як "взята до відома". Цікаво, що втративши право на субвенцію за 2008 рік, через відсутність волі посадовими особами Ірпеня заключити відповідний договір (а не односторонній наказ, як цей договір розуміли в Ірпінському фінансовому управлінні, керівник – Євгенія Данилюк) Ірпінська міська рада звертається з «пропозицією відшкодування коштів витрачених ... у 2008 році…», хоча добре розуміють, що це бюджетний кодекс не дозволяє зробити згідно такого рішення сесії Ірпінської міської ради. "Крайнім" на виконання цього рішення призначений заступник міського голови Ігор Михайлішин, який не має ніяких прав підписувати рішення і договори такого масштабу. Тому, немає нічого незрозумілого: з одного боку шуму і звернення Романенка по вирішенню проблеми до всієї планети, а контроль покладено на заступника з гуманітарних питань.

По суті рішень Бучанської міської ради № 1195 від 10 лютого 2009 року міському голові Олегу Бондарю пропонується підписати договір про отримання субвенції в 2009 році по песимістичному сценарію (в разі наявності рішення про передачу "швидкої") - мінімум 2,6 млн. гривень, а по оптимістичному - ще плюс 3,7 млн. на швидку допомогу. Але час йде, і Буча вже створила своє комунальне підприємство швидкої допомоги, тому частина "ургентних" питань в регіоні буде вже йти своєю дорогою. Ми вже почали звикати, що за повноцінною плановою допомогою треба звертатися в Ірпінський військовий госпіталь чи в обласну лікарню.

Тому, неможливо тепер не пригадати позицію Романенка, який досі не є затвердженим "начальником" (за більш ніж два роки!) обласним відділом охорони здоров’я, який на початку 2008 року ще намагався як "впливовий депутат" Ірпінської міської ради опротестувати рішення Верховної Ради 2006 року про статус міста Бучі, де ... "нічого не сказано про майно, що знаходиться на території Бучі", і намагання ірпінських депутатів почати процес перевиборів мера Бучі в 2008 році. Тому, можна зрозуміти звідки виникли емоційно спровоковані рішення Ірпінської міської ради про наданняненадання медичної допомоги бучанцям в Ірпінській лікарні, що знаходиться в Бучі. Цікаво, як можна вийти на рівноцінні відносини, при такому «спілкуванні» категоричними рішеннями?

Тому, 2008 рік можна вважати втраченим і не визначеним з боку Ірпеня в своїх стратегічних відносинах з Бучею з питань медицини. Як пише в тому ж, останньому номері "Ірпінського вісника" Василь Кучерявий (явне псевдо): "... Бучанська міська рада ... виходила лише з пропозиціями комерційного характеру: передати ... комунальне майно Ірпеня у власність територіальної громади Бучі. Зокрема, лікарню, станцію невідкладної допомоги. До цих об’єктів вони навіть включали котельні. ... Ірпінська влада вчинила великодушно: продовжувала спонсорувати надання медичної допомоги бучанцям." Тут цікаво, що кореспондент Вася державні бюджетні установи вважає комерцією.

На жаль, кваліфікація поданої інформації є такою, що розбігається з точкою зору головних посадових осіб медичних закладів: головний лікар Ірпінсько-Бучанської лікарні Данило Ліснік на громадських слуханнях напередодні сесії 9-го лютого визначив відсоток клінічних або ургентних звернень до лікарні - їх виявляється 84 відсотки, тому, лікарня не може згідно конституційних прав громадян, а медики, відповідно до клятви Гіпократа відмовити в наданні послуг. Інша справа, що при покращенні стану хворого лікарня намагається пришвидшити термін перебування "чужих" хворих в лікарні. Тому, ми можемо стверджувати, що ургентна медицина в лікарні потребує не менше 50 відсотків матеріальних і трудових витрат від всіх інших витрат на лікарню. В цьому відношенні доречно буде нагадати можновладцям, що таким чином ургентна допомога фінансується національним бюджетом для будь-яких українських громадян, а кількість мешканців міста чи регіону є лише статистичною для визначення просто долі фінансування медичної допомоги для громадян всієї України, згідно відповідної норми Конституції країни.

Тому, упродовж всього 2008 року бучанські та обласні структури намагалися вплинути на пана Романенка, який не хоче відокремити своє «начальствєноє право» одноосібного рішення куди і за що витратити (півмільйона гривень на оградку навколо ірпінської поліклініки) в визначені такої структури медицини, щоб з зацентралізованої структури відділу створити юридично обособлені підрозділи, в відповідності до їх адрес знаходження і функціональних обов’язків. Сьогодні будь-яка господарча та фінансова витрата розкиданих по Ірпінському регіону структур: ворзельського пологового будинку, дитячої поліклініки, бучанської-ірпінської лікарні, дитячої поліклініки та інших, потребує погодження, підпису, проекту договору, довіреності Романенка. Це стало зрозуміло, коли за весь січень в стаціонари міста Ірпеня не надходила елементарного свіжого хліба, а міському голові докладали, що все в порядку...

Відповідно до регламенту Ірпінської міської ради питання 2.13, що було в порядку денному поточної сесії "про перетворення відділу охорони здоров’я в комунальний заклад..." мало пройти відповідну комісію, але з огляду на негативний резонанс було одноголосно відхилено комісією і запропоновано компромісний варіант. Це сталося ще й з огляду на пропозицію міста Бучі перерахувати в 2009 році більш за 2,6 млн. гривень на спільні потреби, а статистичні скорочення, запропоновані Романенком мають фінансову економію лише 1,2 млн. До речі, обґрунтування Романенко скорочення фізіологічного відділення в пологовому відділенні на 15 ліжок полягає в сумарній статистиці за рік, начальник проігнорував статистику вимушеної стовідсоткової наповненості в певні періоди року. Нормальною мовою, "економія" полягає в скороченні запасу ліжкового фонду на певні періоди року. Рожениці в такій ситуації мають "сидіти в черзі". Через таких начальників наші діти, як в радянські часи (гасло тих часів: економіка має бути економною!), будуть народжуватися в електричках та в автомобілях швидкої допомоги. І це в ситуації, коли 98 відсотків звернень в "наш" пологовий будинок є терміновими, ургентними. Депутату Романенку може колись, стане відомо, що влітку туристичний Ворзель, гостьова Буча (тільки в 2007-2008 році введено 5 тис. кв. м. житла), Гостомель та Ірпінь приймає багато відпочиваючих, в тому числі і майбутніх мам. В регіоні на 1 січня 2009 рік тільки в нашому регіоні було зареєстровано 1212 дітей до 1 року. А це – в середньому 4 дитини за добу, тому виникає питання: як воно може вчасно народитися після «статистики» та "економії" за принципом Романенка, коли пологовий будинок не зможе прийняти майбутню маму.

Хоча, як на мене, такі періоди в нашій історії завжди рано чи пізно закінчувалися і починалися зі свободи слова. Як журналістів, так і новонароджених – сказати своє слово.

Віталій Іщенко, журналіст,
екс-відповідальний секретар газети «Ірпінський вісник»

спеціально для сайту www.bucha.com.ua
Лікарня
  0
Коментарів: 0
Додати коментар
Інформація
Коментувати новини на сайті можна тільки протягом 370 з дня публікації.