Нині більш ніж очевидно: надання Бучі статусу міста обласного значення не принесло бажаних дивідендів. Навпаки, значно загострило окремі проблеми. Але, як говорить наш відомий політик, маємо те, що маємо.
Якщо ж вести мову про галузь охорони здоров’я, то саме очільники Бучі створили патову ситуацію. Це «під мудрим» керівництвом міського голови А.П. Федорука та депутатського корпусу так і не дійшла у 2008 році до адресата — Ірпінського міського відділу охорони здоров’я — субвенція у сумі майже шість мільйонів гривень. Хоча під час перемовин на різних рівнях вищеназвані дійові особи клятвено запевняли: ми перерахуємо гроші!
Якщо говорити офіційною мовою, то Бучанська міська рада не уклала угоди на 2008 рік на медичне обслуговування своїх жителів, навіть не прийняла декларативного рішення про їх передачу. Натомість виходила лише з пропозиціями комерційного характеру: передати… комунальне майно Ірпеня у власність територіальної громади міста Бучі. Зокрема, лікарню, станцію невідкладної допомоги.
До цих об’єктів вони включали навіть котельні.
Виявляться, що державним мужам бучанського походження взагалі не можна довіряти. Бо діють вони за принципом: «Слово взяв, слово забрав!». Ситуацію, яка після переговорів зайшла у безвихідь, треба було «розрулювати». Ірпінська влада вчинила великодушно: продовжувала спонсорувати надання медичної допомоги бучанцям.
Очевидно, Бучанському міському голові це було вигідно. Кошти (субвенцію) він і не збирався віддавати, натомість прагне «зліпити» місцеву інфраструктуру охорони здоров’я. У цьому, звісно, немає нічого поганого. Але, шановний Анатолію Петровичу, не треба це робити за рахунок Ірпеня.
Кризові явища загострили проблеми медицини. Отож, обслуговувати сусідів, навіть при великому бажанні не реально — грошей немає. Бучанці стали заручниками ситуації не через примхи можновладців Ірпеня, а через непоступливість, амбіційність керівників та депутатів міста Буча.
За словами начальника міського відділу охорони здоров’я Ю.В. Романенка, нині ситуація в галузі чи не найгірша за всі роки незалежності. Торік медична допомога на одного жителя Ірпінського регіону складала близько 380 грн. Але понад 100 гривень із цією суми «з’їли» бучанці. У нинішньому році ця планка ще знизилася.
Чи можна у цій ситуації втішити працівників охорони здоров’я? Так. Зараз мова йде не про скорочення медичних кадрів, а про їх ефективніше використання. Запас «міцності» є — вакантні 30 відсотків посад медиків. Доведеться шукати нову роботу лише працівникам немедичного профілю.
Зважаючи на актуальність порушених проблем, ми попросили Ірпінського міського голову О. В. Бондаря відповісти на ряд запитань.
— Окремі представники громадськості кажуть: «Керівникам Ірпеня і Бучі треба сідати за стіл переговорів, шукати компроміс, бо не всі «мости» спалено. А дехто з медиків заявляє: нехай влада шукає гроші!
— Шість мільйонів гривень з нашого місцевого бюджету пішли на надання послуг жителям Бучі. А ці кошти ми могли б спрямувати на інші цілі. Зокрема на добудову поліклініки, придбання сучасного обладнання. Цей об’єкт має бути введений в експлуатацію у нинішньому році. Якщо цього не зробити, всі наші надзусилля виявляться марними.
На превеликий жаль, пан Федорук не виконав свої конституційні зобов’язання. Буча, отримавши кошти з державного бюджету, повинна була їх перерахувати за медичне обслуговування бучанців, але цього не зробила. Отож, у нинішньому складному році ми прийняли бюджет без врахування допомоги жителям м. Буча. Але, і це особливо хочу підкреслити, ургентну допомогу надавати їм будемо.
— Сьогодні лунають пропозиції, щоб створити регіональну швидку допомогу з базуванням у місті Буча. Ваша позиція з цього приводу?
— Я, як господар Ірпінського регіону, відповідаю перед мешканцями Ірпеня, Гостомеля, Коцюбинського, Ворзеля. Отож повинен насамперед думати про інтереси своєї громади, яка налічує 70 тисяч чоловік. А між іншим бучанців вдвоє менше. Я не буду ділити сферу охорони здоров’я, бо це - великий злочин.
Пропозиції окремих діячів віддати бучанцям станцію швидкої медичної допомоги, продати лікарню для мене не прийнятні. Якби так склалося, ми потім слізно-уклінно просили б медичне керівництво Бучі: полікуйте наших людей. Отож медичну інфраструктуру наших сусідів за рахунок власної зміцнювати не будемо.
У нас є гарні плани на майбутнє: «перенести» всі заклади охорони здоров’я в одне місце. Для зведення об’єкта є кілька гектарів землі.
Цей непростий час треба пережити, запровадивши режим жорсткої економії. Ми спільно вийдемо із кризи сильнішими.
Якщо ж вести мову про галузь охорони здоров’я, то саме очільники Бучі створили патову ситуацію. Це «під мудрим» керівництвом міського голови А.П. Федорука та депутатського корпусу так і не дійшла у 2008 році до адресата — Ірпінського міського відділу охорони здоров’я — субвенція у сумі майже шість мільйонів гривень. Хоча під час перемовин на різних рівнях вищеназвані дійові особи клятвено запевняли: ми перерахуємо гроші!
Якщо говорити офіційною мовою, то Бучанська міська рада не уклала угоди на 2008 рік на медичне обслуговування своїх жителів, навіть не прийняла декларативного рішення про їх передачу. Натомість виходила лише з пропозиціями комерційного характеру: передати… комунальне майно Ірпеня у власність територіальної громади міста Бучі. Зокрема, лікарню, станцію невідкладної допомоги.
До цих об’єктів вони включали навіть котельні.
Виявляться, що державним мужам бучанського походження взагалі не можна довіряти. Бо діють вони за принципом: «Слово взяв, слово забрав!». Ситуацію, яка після переговорів зайшла у безвихідь, треба було «розрулювати». Ірпінська влада вчинила великодушно: продовжувала спонсорувати надання медичної допомоги бучанцям.
Очевидно, Бучанському міському голові це було вигідно. Кошти (субвенцію) він і не збирався віддавати, натомість прагне «зліпити» місцеву інфраструктуру охорони здоров’я. У цьому, звісно, немає нічого поганого. Але, шановний Анатолію Петровичу, не треба це робити за рахунок Ірпеня.
Кризові явища загострили проблеми медицини. Отож, обслуговувати сусідів, навіть при великому бажанні не реально — грошей немає. Бучанці стали заручниками ситуації не через примхи можновладців Ірпеня, а через непоступливість, амбіційність керівників та депутатів міста Буча.
За словами начальника міського відділу охорони здоров’я Ю.В. Романенка, нині ситуація в галузі чи не найгірша за всі роки незалежності. Торік медична допомога на одного жителя Ірпінського регіону складала близько 380 грн. Але понад 100 гривень із цією суми «з’їли» бучанці. У нинішньому році ця планка ще знизилася.
Чи можна у цій ситуації втішити працівників охорони здоров’я? Так. Зараз мова йде не про скорочення медичних кадрів, а про їх ефективніше використання. Запас «міцності» є — вакантні 30 відсотків посад медиків. Доведеться шукати нову роботу лише працівникам немедичного профілю.
Зважаючи на актуальність порушених проблем, ми попросили Ірпінського міського голову О. В. Бондаря відповісти на ряд запитань.
— Окремі представники громадськості кажуть: «Керівникам Ірпеня і Бучі треба сідати за стіл переговорів, шукати компроміс, бо не всі «мости» спалено. А дехто з медиків заявляє: нехай влада шукає гроші!
— Шість мільйонів гривень з нашого місцевого бюджету пішли на надання послуг жителям Бучі. А ці кошти ми могли б спрямувати на інші цілі. Зокрема на добудову поліклініки, придбання сучасного обладнання. Цей об’єкт має бути введений в експлуатацію у нинішньому році. Якщо цього не зробити, всі наші надзусилля виявляться марними.
На превеликий жаль, пан Федорук не виконав свої конституційні зобов’язання. Буча, отримавши кошти з державного бюджету, повинна була їх перерахувати за медичне обслуговування бучанців, але цього не зробила. Отож, у нинішньому складному році ми прийняли бюджет без врахування допомоги жителям м. Буча. Але, і це особливо хочу підкреслити, ургентну допомогу надавати їм будемо.
— Сьогодні лунають пропозиції, щоб створити регіональну швидку допомогу з базуванням у місті Буча. Ваша позиція з цього приводу?
— Я, як господар Ірпінського регіону, відповідаю перед мешканцями Ірпеня, Гостомеля, Коцюбинського, Ворзеля. Отож повинен насамперед думати про інтереси своєї громади, яка налічує 70 тисяч чоловік. А між іншим бучанців вдвоє менше. Я не буду ділити сферу охорони здоров’я, бо це - великий злочин.
Пропозиції окремих діячів віддати бучанцям станцію швидкої медичної допомоги, продати лікарню для мене не прийнятні. Якби так склалося, ми потім слізно-уклінно просили б медичне керівництво Бучі: полікуйте наших людей. Отож медичну інфраструктуру наших сусідів за рахунок власної зміцнювати не будемо.
У нас є гарні плани на майбутнє: «перенести» всі заклади охорони здоров’я в одне місце. Для зведення об’єкта є кілька гектарів землі.
Цей непростий час треба пережити, запровадивши режим жорсткої економії. Ми спільно вийдемо із кризи сильнішими.