» » » Треба домовлятися

Треба домовлятися

На одній з останніх сесій Ірпінської міської ради Олег Бондар декілька разів повторив фразу, що Буча «нас кинула на шість мільйонів». Мова йшла про охорону здоров’я. Чому Буча «кинула», чому на шість, а не на п’ять чи сім, приміром. І взагалі, в чому суть конфлікту? Про це інтерв’ю з Бучанським міським головою Анатолієм Федоруком, який люб’язно погодився на зустріч.

— Анатоліє Петровичу! Так чому ж Буча «кинула» Ірпінь? Чому розгорівся конфлікт?
— З вашого дозволу розпочну з термінології моїх колег на сесії. Це непоодинокі випадки, коли у безпорадності переходять на лексикон жаргонів, образ тощо. Розказують, що Бучанський міський голова рот (вибачте) затикає Ірпінському голові, то когось з депутатів ірпінських до кабінету не пускає. Гадаю, що люди, з якими я працюю в селищі, місті ось уже десять-одинадцять років, з якими спілкувався на різні теми, і різні обставини були, коли доводилося в категоричній формі говорити «ні», і людина розуміла, що це край, що це остаточне рішення, але ніколи я не переходив на образливі форми спілкування. Можливо всі ті ігрища, які відбуваються в Ірпені, в регіоні, бо до міста входять ще й селища, бо не завершився ще «бракорозводний» процес Бучі й Ірпеня. Певні актори, дивлячись на сценарні плани, які демонструються по телебаченню, входять в образ, роль, і починають діяти.

Гадаю, читач зрозуміє звідки все йде. Хтось хоче бути схожим на великих лідерів імперської Росії, де говорять, що Україна щось вкрала, що когось закриють у відповідних установах. Можливо уподібнюються цим лідерам і починають, приховуючи свою безпорадність у вирішенні тих чи інших питань, пов’язаних з існуванням двох територіальних громад, відносин між цими громадами, дозволяти собі ось такі емоційні вислови. Та це я зробив емоційний чи ліричний відступ від теми, яка на сьогодні актуальна для двох територіальних громад – Бучі й Ірпеня, як міст обласного значення. Звичайно, це зачіпає й інтереси селищ, які отримують послуги і не тільки нашого регіону, а й Бородянського, Києво- Святошинського районів. Ми повинні дати відповідь на одне єдине питання: «Чи задовольняє нас стан охорони здоров’я Ірпінського регіону?». Я більш, ніж переконаний, що й ті, хто працюють в медицині, й ті, хто одержують послуги, скажуть категоричне «ні». Але тут не можна шукати винних, чи робити когось крайнім. Тут не можна говорити, що питання виникло ситуаційно, сьогодні. Так склалося, що охорона здоров’я нашого регіону увесь час була в загоні, в занепаді і ніхто на неї, на превеликий жаль, не звертав уваги.

Наша медицина займала у 2006 році останнє місце по Київщині по забезпеченості медичними послугами на одного жителя. 2007 рік — останнє місце, 2008 — знову пасемо задніх. Треба щось робити. Ми вийшли з пропозицією. Якщо два міста обласного значення, маючи однакові повноваження, маючи фінансові ресурси, то беремо на себе відповідальність і за галузь охорони здоров’я, зокрема, і вносимо пропозицію: «Давайте розподілимо сфери фінансування і відповідальність».
Ось приклад.
Запитую у свого колеги, який бюджет розвитку міста Ірпінь. Грубо — шість мільйонів. І в Бучі шість, і у Ворзеля — шість, і в Гостомеля аналогічна цифра. Але ж, утримуючи охорону здоров’я бюджетом Ірпеня, ці шість мільйонів мають «лягти» на видаткову частину по кап.вкладеннях. Ні Ворзель, ні Буча, ні Гостомель, маючи мережу закладів охорони здоров’я, не можуть інвестувати її і поліпшувати матеріальну базу закладів. Який вихід? Вихід єдиний. Основні засоби, які знаходяться на території територіальних громад, передати їм на утримання, через спільну програму забезпечити їх фінансування. А ваш відділ охорони здоров’я нехай здійснює методичну роботу. А ми вирішимо питання матеріального забезпечення цих медичних закладів. Тобто в медицину можуть вкладати кошти не тільки Ірпінь, а й Буча, Ворзель, Гостомель. Кому від цього буде гірше?

— Ніби й непогано...
— Так. Але зводиться до того, що «не дам, не пущу, воно моє» і на тому все. Провожу паралель з котельними, які забезпечують теплом виключно територіальну громаду Бучі. Котельні старі, збиткові. Але коли ставиться питання передачі цих котелень нам, Ірпінська влада обраховує їх вартість і говорить: «Купуйте». Раз така пропозиція, то ви їх утримуйте, але разом з тим і відповідайте за той стан речей, який є. Щодо питань охорони здоров’я на 2009 рік. Раз ви хочете утримувати медицину, то ми не заперечуємо, нас не хвилює, в який спосіб будете це робити. Але ви
маєте відповідати за ті стандарти, які гарантує держава. Є норматив фінансової забезпеченості на одного жителя. За цим нормативом на Бучу припадає близько шести мільйонів.

Ми утримуємо Бучанську міську поліклініку, решта фінансового ресурсу у нас залишається. Яким чином маємо розпорядитися? Звертаємося до Ірпінської міської ради з пропозицією передати нам на утримання стацію швидкої медичної допомоги. Решту фінансового ресурсу перераховуємо в бюджет міста Ірпінь. І зняли питання. Ні. Місто Ірпінь, міськвиконком, міський голова вимагають передати їм усе. Отож і маємо сьогодні такий результат. У силу того, що Ірпінський міський голова, начальник відділу охорони здоров’я звертаються в різні інстанції — прокуратуру, КРУ тощо — доводиться знову й знову відповідати на ці запити. А якби чиновники, що пишуть ці запити, та почитали Бюджетний кодекс, то зрозуміли б, що передача субвенції з однієї територіальної громади до іншої здійснюється виключно на договірних засадах.

Сідають представники однієї ради з іншою і просто домовляються. Знаходять компроміси. Невміння і небажання знаходити компроміси, надування щік призводять до того, що рік прожили, є фінансовий ресурс, але він не пішов на охорону здоров’я, як цього б хотілося. Будучи жителем Ірпеня, я б поставив інше питання, а чому на поточний 2009 рік, при тому, що скорочуються вакантні посади в структурі відділу охорони здоров’я, за рахунок яких лікар, медсестра чи інший медичний працівник отримували доплату (робота ж виконувалася), їх скорочують з метою оптимізації і проведення штатної чисельності у відповідність до кількості населення. Та не скорочуються такі абсолютно непотрібні підрозділи, як господарський відділ (знаходиться в Гостомелі), який взагалі ніякої роботи не виконує (про це говорять з року в рік), а значний фінансовий ресурс туди спрямовується. Задумали ще якусь реорганізацію охорони здоров’я. Швидка медична допомога, пологовий будинок, інші підрозділи будуть просто відділами в структурі Центральної міської лікарні. Люди втрачають фактично в заробітній платі, в окладах, вислузі і тому подібне. Ось така непродуманість, але в силу того, що «не віддам, не хочу домовитися» тощо, призводить до того, що нехтують цілою галуззю. А потім звинувачуватимуть інших.

— Анатолію Петровичу! По Ірпеню ходять чутки, якщо Буча забере швидку медичну допомогу, то ірпінцям доведеться платити за її послуги. Прокоментуйте це.
— Ми зареєстрували комунальне підприємство, яке є виключно юридичною установою з усіма повноваженнями і відповідними обов’язками. Воно мало бути одержувачем коштів, відтак був би стимул працювати колективу, відповідно і якість послуг поліпшилася б. В Статутних документах передбачили, що ця установа надає медичні послуги всьому регіону. Для людей вони були б безплатними, адже це гарантується державою. І коли ми говоримо, що беремо сьогодні на утримання, як місто обласного значення, швидку медичну допомогу, то перше, що міська рада і ця установа гарантують - надання послуг всьому регіону. А як підтвердження цього, фінансовий ресурс, який є в бюджеті міста Ірпеня, буде спрямований на утримання цієї установи. Вести мову про платні послуги швидкої медичної допомоги взагалі не доводиться.

— Анатолію Петровичу! А чи не зазіхає Буча на Ірпінь, бо такі чутки теж ходять.
— Кожен з нас проходив курс історії, чи власної держави, чи іншої країни, і знає, що невеличка війна, пошук зовнішніх ворогів відволікає від внутрішніх проблем, які існують в тій чи іншій державі, а в даному випадку в територіальній громаді. Мусимо налагоджувати стосунки між нашими територіальними громадами, які історично склалися прекрасними до нас і після нас такими будуть, а не вносити розбрат і чвари, що не личить посадовим особам і раді, як одній, так й іншій. Треба сідати і спокійно, без емоцій, з відповідними розрахунками, програмами домовлятися. Виграють медичні установи, а в результаті виграє територіальна громада.
— Дякую.

Інтерв’ю вела
Тамара РЯБЧУН


-------------------------------------------------------
повна версія бюлетеню №2 - січень 2009р. : скачати
газета: "Громадянське суспільство" №2 - січень 2009р.
  0
Коментарів: 0
Додати коментар