Минуло 4 роки від бурхливих подій на Майдані Незалежності. Чи змінилось наше життя з тих пір, висловити свою думку ми запросили безпосереднього учасника, а нині депутата Бучанської міської ради, який і зараз веде активну громадську діяльнісь – Лисенка Івана.
Іване Григоровичу, ми знаємо що Ви були активним учасником президентської кампанії 2004 року, тому скажіть, що для Вас означає чергова річниця тих подій?
- В ці дні дійсно минає четверта річниця незабутніх подій для новітньої історії України, подій які пройшли яскравою смугою не тільки в моїй біографії а і багатьох українців. «Помаранчева революція», яка відкрила шлях до справжньої демократизації суспільства та змінила наше уявлення про вибори як інструмент впливу на владу, не пройшла безслідно і для мене. Окрім незабутніх спогадів залишились приємні враження про українців – як народ, що прагне до свободи, і я на власні очі переконався – нема такої сили яка б змогла народ цей зупинити.
Що, на Вашу думку сталося із країною на протязі останніх чотирьох років?- Із року в рік ми віддаляємось від осені 2004 року. Тоді, на Майдані, народ привів до влади свого, дійсно народного Президента – Віктора Ющенка. Курс, який декларував тодішній кандидат в президенти, відповідав вимогам та баченню розвитку країни більшості українців, які віддали Віктору Андрійовичу свої голоси. Я впевнений, він і зараз від нього не відступив ні на крок, але не все в демократичній державі вирішує Президент, як мінімум ще дві гілки влади – законодавча (Верховна Рада) та виконавча (Кабінет Міністрів) мають свою точку зору на деякі питання. А якщо до цього всього додати ще боротьбу за владу та перепони, які чинять опоненти, то й виходить те, що маємо на сьогоднішній день, суцільний колапс влади в Україні.
Давайте «опустимось» до місцевого рівня, чи відбулись позитивні зрушення в містах, селах?
- Справа в тому, що закони в державі приймаються для людей, із яких утворюється громадянське суспільство. Громадянське суспільство в Україні має чотирьохрічний вік, це аналогія дитини, яка ходить в садочок, і тільки но збирається вивчати цифри та літери а до школи піде через два роки. Тому, поки люди самі не зрозуміють власної ролі у формуванні цивілізованого громадянського суспільства, позитивних зрушень годі й чекати, за них це робити ніхто не буде. Особисто я, покладаю надію на дієві громадські організації, які небайдужі до проблем населеного пункту, а не просто зареєстровані на папері.
Нам відомо що Ви є організатором такої організації, здається вона називається «Правиця», чим вона займається?
- Ви праві, я являюсь одним із засновників ГО «Правиця», яка була утворена влітку 2006 року. З того часу ми провели не одну організовану акцію та започаткували ряд традицій, яких дотримуємось й дотепер. Серед останніх – проведення футбольного турніру до Дня м.Буча, щорічна благодійна допомога Ірпінському пологовому будинку, присвячена Дню Свободи. До речі, завдяки цьому ми за останні три роки повністю забезпечили пологовий будинок комп’ютерною та оргтехнікою, повивальними столами, кожна мама щороку отримує в подарунок книжку «Ви та Ваш малюк».
Можливо розсекретите найближчі плани на майбутнє?
- «Правиця» пропагує здоровий спосіб життя, тому, як ми й планували, за нашої підтримки стартує відкритий зимовий чемпіонат м.Буча, потім щорічне купання в ополонці на свято Водохрещення. Гадаю багато мешканців нашого міста вже звикли до наших вітальних поздоровлень у своїх скриньках, ми й надалі будемо продовжувати ці традиції. Також є декілька більш глобальних проектів, серед них – програма інформатизації м.Буча, яка дасть змогу створити єдиний міський інформаційний простір.
Дякую Вам за змістовне інтерв’ю і бажаю натхнення у Ваших починаннях!
- Я зі свого боку хочу подякувати редакції за увагу до нас і користуючись нагодою, привітати всіх із святом Дня Свободи!
Іване Григоровичу, ми знаємо що Ви були активним учасником президентської кампанії 2004 року, тому скажіть, що для Вас означає чергова річниця тих подій?- В ці дні дійсно минає четверта річниця незабутніх подій для новітньої історії України, подій які пройшли яскравою смугою не тільки в моїй біографії а і багатьох українців. «Помаранчева революція», яка відкрила шлях до справжньої демократизації суспільства та змінила наше уявлення про вибори як інструмент впливу на владу, не пройшла безслідно і для мене. Окрім незабутніх спогадів залишились приємні враження про українців – як народ, що прагне до свободи, і я на власні очі переконався – нема такої сили яка б змогла народ цей зупинити.
Що, на Вашу думку сталося із країною на протязі останніх чотирьох років?- Із року в рік ми віддаляємось від осені 2004 року. Тоді, на Майдані, народ привів до влади свого, дійсно народного Президента – Віктора Ющенка. Курс, який декларував тодішній кандидат в президенти, відповідав вимогам та баченню розвитку країни більшості українців, які віддали Віктору Андрійовичу свої голоси. Я впевнений, він і зараз від нього не відступив ні на крок, але не все в демократичній державі вирішує Президент, як мінімум ще дві гілки влади – законодавча (Верховна Рада) та виконавча (Кабінет Міністрів) мають свою точку зору на деякі питання. А якщо до цього всього додати ще боротьбу за владу та перепони, які чинять опоненти, то й виходить те, що маємо на сьогоднішній день, суцільний колапс влади в Україні.
Давайте «опустимось» до місцевого рівня, чи відбулись позитивні зрушення в містах, селах?
- Справа в тому, що закони в державі приймаються для людей, із яких утворюється громадянське суспільство. Громадянське суспільство в Україні має чотирьохрічний вік, це аналогія дитини, яка ходить в садочок, і тільки но збирається вивчати цифри та літери а до школи піде через два роки. Тому, поки люди самі не зрозуміють власної ролі у формуванні цивілізованого громадянського суспільства, позитивних зрушень годі й чекати, за них це робити ніхто не буде. Особисто я, покладаю надію на дієві громадські організації, які небайдужі до проблем населеного пункту, а не просто зареєстровані на папері.
Нам відомо що Ви є організатором такої організації, здається вона називається «Правиця», чим вона займається?
- Ви праві, я являюсь одним із засновників ГО «Правиця», яка була утворена влітку 2006 року. З того часу ми провели не одну організовану акцію та започаткували ряд традицій, яких дотримуємось й дотепер. Серед останніх – проведення футбольного турніру до Дня м.Буча, щорічна благодійна допомога Ірпінському пологовому будинку, присвячена Дню Свободи. До речі, завдяки цьому ми за останні три роки повністю забезпечили пологовий будинок комп’ютерною та оргтехнікою, повивальними столами, кожна мама щороку отримує в подарунок книжку «Ви та Ваш малюк».
Можливо розсекретите найближчі плани на майбутнє?
- «Правиця» пропагує здоровий спосіб життя, тому, як ми й планували, за нашої підтримки стартує відкритий зимовий чемпіонат м.Буча, потім щорічне купання в ополонці на свято Водохрещення. Гадаю багато мешканців нашого міста вже звикли до наших вітальних поздоровлень у своїх скриньках, ми й надалі будемо продовжувати ці традиції. Також є декілька більш глобальних проектів, серед них – програма інформатизації м.Буча, яка дасть змогу створити єдиний міський інформаційний простір.
Дякую Вам за змістовне інтерв’ю і бажаю натхнення у Ваших починаннях!
- Я зі свого боку хочу подякувати редакції за увагу до нас і користуючись нагодою, привітати всіх із святом Дня Свободи!
