Свята Пасха

Свята Пасха.
ВОСКРЕСІННЯ ГОСПОДА ІСУСА ХРИСТА.
Святий, світлий тиждень, Великдень.


  19 червня 325 року І Вселенський собор у Нікеї визначив час святкування Пасхи для всіх християн— після весняного рівнодення та першого повного місяця, що слідуює за ним, у межах між 22 березня/4квітня та 25 квітня/8 травня. Усього Пасха триває сорок днів. Великодній цикл починається неділею Митаря і Фарисея за 10 тижнів перед Пасхою, а завершується через 8 тижнів після Пасхи неділею Всіх Святих.

  Слово Пасха походить від давньоєврейського «песах» — «переходити», «проходження», тому що виникнення свята пов'язане з визволенням єврейського народу від єгипетського полону та проходженням ним пустелі. У Біблії говориться, що останній раз Ісус Христос відзначав це свято у четвер, який потім назвали Великим, під час Таємної Вечері зі своїми учнями. За традицією, їли вони прісний хліб — мацу, тому що використання у дні свята дріжджового, квасного тіста було суворо заборонено законом. Пояснюється це тим, що тісто, яке підіймаєтеся на дріжджах, символізує егоїстичний початок в людині: чванство, спесивість, захоплення собою та нехтування тими, хто її оточує. Тісто маци, що виготовляють тільки з борошна та води, символізує скромність, невибагливість, чуйність та піклування про інших.

  Святкування християнської Пасхи пов'язане з євангельськими подіями.
  В Євангелії від Матвія, наприклад, розповідається, як вранці у неділю, після Великої суботи дві благочестиві жінки пішли до гробу Ісуса Христа, який знаходився у печері, щоб помазати його тіло миром, чого не встигли зробити при погребінні. В цей час «стався великий землетрус», тому що ангел відвалив камінь від входу у гробницю та сидів на ньому. «Вигляд у нього був як блискавка, і одежа його біла, як сніг». Він сказав жінкам: «не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розіп'ятого; Його немає тут: Він воскрес, як казав. Підійдіть, подивіться місце, де лежав Господь». Жінки-мироносиці дійсно побачили гроб відкритим, але там виявився лише погребальний одяг Ісуса Христа. Господь, що воскрес, з'явився на зворотному шляху жінкам. Він з'являвся також на протязі 40 днів своїм учням, продовжуючи навчати їх таємницям Божого Царства (Матв., 23: 51-20). Апостолу Хомі, який не вірив у його воскресіння, він дав навіть доторкнутися до своїх ран.

  Святкувати християнську Пасху заповіли апостоли, учні Христа: «Очи-сьте стару розчину, щоб стати вам новим тістом, бо ви прісні, бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений. Тому святкуймо не в давній розчині, ані в розчині злоби й лукавства, але в опрісноках чистоти та правди!» (1 Кор.,5: 7-8).
  Якщо єврейська Пасха — це свято одного народу, то християнська — це свято усіх народів світу, що сповідують християнське вчення без розрізнення расової та національної належності, соціального та суспільного положення; це свято спасіння усіх людей, свято позбавлення перво-родного гріха першої людини Адама, свято перемоги над силами диявола та торжества безсмертя.

Традиції цього свята прийшли до нас здалеку. Так, звичай цілувати одне одного, «христосуватися»,— це наслідування давнього «лобзанія миру та святої любові», що заповів апостол Павло: «Вітайте один одного святим поцілунком. Вітають вас усі Церкви Христові!» (Рим., 16:16). При цьому ті, хто вітає одне одного поцілунком та словами «Христос воскресе!» уподібнюються учням Христа, які розмовляють, довідавшись про його воскресіння. Звичай дарувати червоні яйця пов'язаний з євангельською Марією Магдалиною, яка після воскресіння Христа прийшла до імператора Тиверія у Рим для проповідування «благої вісті» і дала йому червоне яйце зі словами «Христос воскресе!», почавши таким чином проповідувати. Яйце з давніх часів — символ життя, червоний колір — кров Христа, який своєю добровільною смертю, а потім і воскресінням подарував людям вічне життя.
  У перший день Великодня на різних мовах звучать слова Іоанна Богослова «Спочатку було Слово-...». Потім виносять хоругви і хрест та ікону Воскресіння Христа, Євангеліє та артос — спеціальний святковий хліб, на якому написані слова: «Христос воскресе» та ін. Під час усього Світлого тижня цей хліб знаходиться на налої перед іконостасом, кожного дня його обносять Хресним Ходом навколо церкви, а у пасхальну суботу він окроплюється святою водою та розподіляється поміж віруючими. Особливо шановані віруючі виносять плащаницю.

  Українці дотримувалися і своїх народних традицій. Коли всі виходять з церкви, уважно оглядають усі кутки, щоб ніхто не залишився всередині, тому що за повір'ям, вся нечиста сила — відьми, упирі та інша нечисть — під час богослужіння у Великдень втрачала свою силу, і її легко можна було побачити та впізнати. Особливо уважно приглядалися до тих, кого підозрювали у зв'язку з нечистою силою: «вони повинні були доторкнутися рукою до священика». Вважалося, якщо у той час, коли йде богослужіння, піти на кладовище та похристосуватися з по мерлими батьками, як тільки в церкві вперше вимовлять «Христос воскрес!», з могили почується відповідь: «Воістину воскрес!».
  Після закінчення служби священик освячує яйця, паски, а також іншу їжу, яку приносять цього дня до церкви: сир, масло, ковбасу тощо.
  Вітати з святом та христосуватися починають вже одразу після закінчення служби. При цьому обмінюються яйцями. Перше яйце, що одержували при христосуванні, за народним повір'ям, має найбільшу магічну силу.
  В цей день, як і в деякі інші свята [Різдво, Хрещення, Благовіщення, Іоанна Хрестителя (Івана Купала) та Петрів день], за народним спостереженням, сонце «грає» по-особливому.

  Святкова обрядовість Великодня, інших православних свят, самого християнства пов'язана з давніми народними традиціями.
  Так, поява у пасхальній обрядовості свячених пасок пов'язана з особливим шануванням нашими далекими пращурами хлібного короваю як одного з найважливіших магічних засобів заклинання родючості. Первісний зміст цього обряду зрозумілий з деяких звичаїв, що збереглися в українців Закарпаття ще у 20-х рр. нашого століття. Згідно з одним звичаєм, після освячення паски хазяїн біг з нею додому, намагаючись, щоб його ніхто не наздогнав. Пояснювали це так: «хліб буде рости так швидко, як біжить хазяїн», «біжить, щоб з роботою бути попереду, щоб дівчата скоріше виходили заміж» . Підбігши до свого подвір'я, хазяїн спочатку заходив у хлів та торкався паскою всіх корів та волів, щоб вони стали гладкими. Від паски відрізали шматочки та зберігали їх як ліки.
  Центральне місце у пасхальній обрядовості займає крашене яйце — що стало поряд з хлібним короваєм головним атрибутом свята. Свячене яйце їли першим, коли приходили з заутрені, яйцями обмінювалися, їх давали рідним, сусідам, роздавали вбогим. Вважалося, що великоднє яйце набуває магічних якостей. У народі вірили, що з його допомогою можна загасити пожежу, треба тільки праведній людині обійти з яйцем навколо дому, що горить, зі словами: «Христос воскрес».

  Існувало вірування, що яйце допомагає також у пошуках скарбів. Скарби охороняє звичайно нечиста сила, яка, коли побачить великоднє яйце, обов'язково втече, залишивши скарби без нагляду.
  Дівчата вмивалися водою, у яку занурювали крашанку та гроші, «щоб бути рожевими та вродливими». Потім цю крашанку та гроші віддавали вбогим.
  У Великдень водили хороводи, співали пісень. Хороводи — частина весняного магічного дійства. Ходіння по колу, що знаменувало рух сонця,повинно було сприяти швидкому пробудженню та розвитку природи. Такий же зміст мали й гойдалки — ще одна з розваг на Великодньому тижні. Підйом угору, підкидання будь-чого, підстрибування — давні магічні дії, що зустрічаються у різних народів, їхня роль — стимулювати зростання рослин, допомогти їм піднятися.
  Омовіння як давня розвага існувало і на Великодньому тижні. Так, на другий день Пасхи, вранці парубки ходили по хатах, де були дівчата, і тих, хто не встиг приготуватися до їхнього приходу, обливали водою. Цей день мав назву «поливаний понеділок», а у вівторок, за звичаєм, дівчата обливали хлопців.
 
 У Великодній понеділок існував звичай, який одержав назву «волочіння» . Переважно діти ходили у цей день до рідних, знайомих, священиків, приносячи їм в подарунок так зване «волочильне», що складалося звичайно з пшеничного калача та кількох крашанок. У свою чергу обдаровували і дітей солодощами та грошима.
Світлана Юхно 
газета: 15 від 21.04.06р.
Коментарів: 0
Додати коментар
Інформація
Коментувати статті на сайті можливе лише впродовж 370 днів з дня публікування.