» Буча - Історична довідка

Буча - Історична довідка


  • Історична довідка

  • Звідки пішла назва селища?

  • Символіка Бучі

  • Статут територіальної громади міста Буча (2009рік)

  • Міста-побратими Бучі

  • Поштові реквізити міста Буча


  • Історична довідка - (оновлено 28 квітня 2007 року)

    ВокзалБуча — до 2007 року, одне з найбільших селищ України. Воно розташоване між невеликими річками Бучанкою та Рокачем, за 30 км на захід від Києва.

    Територія Бучанської міської ради - 2657 га.

    Населення міста Буча (станом на 12.02.2007 року) – 29986 чол., з них: чоловіків – 13710 тис., жінок – 16276 тис.)
    Вік місцевого населення :
    1 року до 14 років – 4277 ;
    15 до 19 р. – 1873 ;
    20 до 49 р. – 13500 ;
    50 до 59 р. – 4053 ;
    60 до 85 р. і старше – 6260.

    У 2001 році Буча відзначила свій 100-літній ювілей.

    Постановою Верховної ради України (№3434-IV від 9 лютого 2006року) селищу міського типу Буча надано статус міста обласного значення.

    Вперше в письмових джерелах Буча згадується в 1630 році як село Яблунька, що розташувалось на лівому березі річки Буча. Належало воно польському шляхтичеві Ю.Лясоті, який отримав ці землі від графа Потоцького за героїзм на військовій службі. Землі обробляли місцеві селяни: вирощували жито, пшеницю, гречку, овочі. Наприкінці XIX століття землі перейшли у володіння поміщиків Красовсь-кого, Пиховськогота Сагатовського.

    У 1868 році син Северина Сагатовського побудував неподалік від села Яблунька цегельний завод, який свого часу був найбільшим підприємством цього краю. Цеглу виробляли дуже високої якості з особистим клеймом "Яблунька". Вона була відома не тільки в Україні, а й за кордоном. А ще на власні кошти він побудував для дітей селян школу, де зараз знаходиться міжшкільний навчально-виробничий комбінат.

    Пан Красовський побудував на території Бучі крохмально-паточний завод, а поряд облаштував два водоймища, з'єднані шлюзом. Підприємство працює і нині, а на мальовничих озерах залюбки відпочивають жителі селища.

    Саме селище виникло як полустанок Буча під час будівництва Києво-Ковельської залізниці в 1898 році і швидко розбудовувалось, завдячуючи мальовничій місцевості навколо. Тут любили відпочивати столичні міщани та інтелігенція. До наших днів збереглася споруда в стилі лицарського замку — дача радника правління Києво-Ковельської залізниці Штамма. Не менш вишуканою була й дача відомого київського адвоката Неметті та його дружини, актриси Інсарової: серед розкішного саду було створене озеро, де граціозно плавали білі та чорні лебеді.

    У 1900-му році батько видатного письменника Михайла Булгакова, Афанасій, доцент кафедри Київської духовної академії, купив у пана Красовського дві десятини землі і спорудив дачу для своєї родини, яка щоліта приїздила до Бучі. Неподалік від них оселився відомий український художник, засновник Київської школи живопису, Микола Іванович Мурашко. На великій веранді митця збиралися друзі, сусіди, влаштовувались театральні вистави.

    З вдячністю згадують бучанці лікаря-гідропата, Вітольда Камінського, який усе своє життя присвятив лікуванню хворих водними процедурами. Сьогодні багатьом відома його збірка "Друг здравія", де зібрані рецепти лікування водою від різних захворювань.

    З 1904 року в Бучі щоліта відпочивали родини академіка Євгена Патона, видатного українського композитора Левка Ревуцького. Сьогодні місцева дитяча школа мистецтв носить його ім'я.

    У різні часи до Бучі приїздили Марія Заньковецьката Максим Рильський, Володимир Сосюра та Ігор Шамо, інші видатні люди.

    Сьогодні Буча — це не тільки курортне містечко. Неповторний ландшафт і чудові краєвиди, історичні та пам'ятні місця, розвинена промисловість і багатоповерхові житлові масиви створюють своєрідний синтез далекого минулого і сьогодення.

    Буча оспівана у віршах і піснях, змальована на полотнах митців. Вона є місцем, де у людини народжується бажання творчості і самореалізації не за наказом, а за покликом душі.

    Звідки пішла назва селища?

    Назва міста Буча — досить незвичайна та своєрідна.


    За легендою, під час будівництва залізниці робітникам не виплатили гроші і вони зчинили страшенний галас, або "бучу", як тоді говорили. Тому так і назвали залізничну станцію, де відбулася ця подія. Проте існує й інша думка щодо історії походження назви селища.

    Відомий вчений, кандидат історичних наук М.Рибаков стверджує, що на стародавніх картах вже до цього була позначена річка із назвою Буча. Саме від неї отримали назву і станція, і селище. В "Тлумачному словнику живої великоросійської мови" В.Даля пояснюється, що "буча" — це корінна вода, яка піднімається в річці під час скресання криги до меженя; "бу-чадити" — піднімати рівень води вище меженя, а "бучала" — це вир або глибока яма, залита водою. Отже, селище могли назвати Бучею тому, що поряд була річка з бурхливою течією, яка навесні виходила з берегів й широко заливала місцевість. Щоправда, нині вона вже не має такого бурхливого норову.

    На берегах річок Буча та Ірпінь люди мешкали з давніх-давен. Про це свідчать археологічні та палеонтологічні знахідки. Так, у 1952 році на відстані одного кілометра на південь від впадіння річки Буча у річку Ірпінь на глибині 0,3 — 0,4 метра були виявлені уламки кераміки, що відносяться до XI ст. до н.е. Трапляються також знахідки кінця епохи бронзи.


    Під час розробки кар'єру між Яблунькою та Ворзелем на глибині 15 метрів були знайдені череп і кістки шерстистого носорога. Їхній вік — 10 — 30 тисяч років. Багато археологічних та палеонтологічних знахідок було також зроблено на території м.Ірпінь та смт. Гостомель, які розташовані неподалік Бучі.

    Час виникнення першого постійного поселення на території сучасної Бучі точно не встановлено. У давні часи ця територія знаходилася на кордоні між слов'янськими племенами древлян та полян, що проходив по річці Ірпінь. З утворенням Київської Русі і об'єднанням племен кордон утратив своє значення.

    Одним із головних занять мешканців цих місць був залізоробний промисел. Про це свідчать знайдені рештки давніх плавильних печей, у яких виплавляли метал із болотної руди, та назви місцевостей неподалік від річки Ірпінь — Клепачі (Хлопачі) та Рудня (тепер уже не існує).

    Знайдені на території Бучі доісторичні знаряддя праці та зброя відносяться до Трипільської культури. Їх можна оглянути в бучанському історико-краєзнавчому музеї.

    Символіка Бучі

    Буча має свою символіку, яка повною мірою відображає історичні та етнографічні традиції краю.

    23.10.2001р. на 11 сесії 23 скликання селищною радою було затверджено герб і прапор Бучі.

    Великий герб Бучі має форму щита темно-зеленого кольору.

    В центрі композиції розміщений головний елемент гербу — стилізований знак, який символізує "родове дерево селища". Воно має 4 гілки (це чотири села: Яблунька, Мельники, Лісова Буча і Ястремщина, які були об'єднані і дали основу сучасній Бучі) та міцне коріння, в основу якого вписаний фрагмент залізничної колії.


    Герб обрамлює віночок з гілок дубового та лаврового дерева (символи сили та слави), які ув'язані стрічками зеленого, білого і жовтого кольорів, кольорів прапору Бучі.
    Верхня частина герба обрамлена стрічкою, лінії якої повторюють лінії герба, цим самими підкреслюючи образ відкритої книжки, яка символізує книгу життя.
    Віночок герба виконаний у вигляді декоративного розпису, характерного для українських традицій. В основі герба — " 1901" — рік заснування селища Буча.


    Прапор міста Буча — стяг, що складається з двох рівновеликих вертикальних смуг зеленого (Лісова Буча) і жовтого (степова Буча) кольорів, розділених посередині смугою білого кольору, яка символізує залізничну колію.

    Гімн міста :

    Буча - місто моє рідне
    Під небом блакитним в зеленім намисті,
    Стоїть моя Буча в чудовій красі,
    Квітує, співає, живе моє місто,
    В оточенні вічних величних лісів.

    Ти з Києвом стольним - найближчі сусіди,
    У будні і свято з ним поруч ідеш,
    Вражають красою твої краєвиди,
    Новими будівлями швидко ростеш.

    Буча, Буча - місто моє рідне,
    Мій чарівний краю, радість і життя,
    Небо над тобою чисте і блакитне,
    Що за обрій кличуть в світле майбуття.

    Минуло тобі вже сто років од віку,
    Але моє місто завжди молоде,
    Бо має в майбутнє дорогу велику,
    І стрімко до нього із вірою йде.

    Тобою пишаються наші бучанці,
    Кують добру славу у мирнім труді,
    І місту моєму любов і пошану,
    Дарують у пісні серця молоді.

    Буча, Буча - місто моє рідне,
    Мій чарівний краю, радість і життя,
    Небо над тобою чисте і блакитне,
    Що за обрій кличуть в світле майбуття.


    Ви маєте можливість скачати з нашого сайту гімн Бучі.


    Статут територіальної громади міста Буча
    Скачати Статут: Скачать файл: statut_mista-2009.pdf [565.28 Kb] (cкачиваний: 212)
    Посмотреть онлайн файл: statut_mista-2009.pdf




    Поштові реквізити :
    08292, Україна,
    Київська область,
    місто Буча
    вул. Енергетиків, 12
    тел. 8(04497) – 29-605
    тел./факс 8(04497) – 29-690
    E-mail: buchamisto2007[ @ ]bucha-rada.org

    Міста-побратими Бучі:

    - Ковель (Волинська область, Україна);
    - Оспадолетто (провінція Падуя, Італія);
    - Тушин (Польща);
    - Понт де Шерью (Франція);
    - Буча (Угорщина);
    - Ярошин (Польща);
    - Тячів (Україна).


    - - - ----------------------- - - -
    Тремтить весна в ранковій прохолоді,
    Заводить хоровод квіткова заметіль,
    В бучанські вікна сонце сходить,
    На пелюстки сідає перший джміль...

    Навколо сосни вікові застигли.
    В них мудрість мовчазна минулих днів.
    Бучанський рідний край - ти гордість наша,
    Усіх, хто будував, творив і просто жив!

    (Н. Шевченко)
    - - - ----------------------- - - -




    Інформаційне джерело: Бучанська міська рада (2007р.)



        Напечатать