За 20 км від Києва, по лінії Південно-західної залізниці знаходиться невелике селище, із населенням менше 6 тисяч осіб. Від моменту його виникнення за історичними мірками минуло небагато часу – 108 років. Однак і цього виявилося достатньо, аби назва селища – Ворзель, стала відомою в багатьох містах України та близького зарубіжжя, звідки вже не одне десятиліття приїжджають відпочивати у місцевих санаторіях, таборах, базах відпочинку. Завдяки винятковим природно-кліматичним умовам, український Кисловодськ, як його ще називають, вже на початку ХХ ст. був дуже привабливим для заможних киян, які охоче купували тут дачні ділянки і переїжджали сюди влітку жити.
Й до сьогодні збереглися будинок засновника селища поміщика Й.Й.Пеховського, будинок видатного громадського діяча та письменника В.В.Шульгіна, будинок одного з перших російських льотчиків Г.Г.Горшкова, будинок, в якому жив видатний український письменник В.Підмогильний та школа, в якій він вчителював, будинок, де грав свої перші ролі видатний радянський актор, виконавець ролей Леніна Б.В.Щукін, будинок відомої актриси Г.Борисоглібської, письменників Ю.Збанацького та Д.Бедзика. Однак кожен, хто приїжджає до Ворзеля, у першу чергу звертає увагу на дім, своєю архітектурою не схожий на інші – із баштою та флюгером, високими стелями і широкими вікнами, в якому інтуїтивно відчувається особлива атмосфера – витонченості та інтелігентності. Сьогодні тут збираються митці та люди, які прагнуть доторкнутися до основ культури. Колись же ця вишукана будівля належала доньці відомого київського цукрозаводчика і мецената Федора Терещенка, графині Наталії Уваровій.
ГРАФСЬКИЙ ДІМ
Будинок графині Уварової, або, як його сьогодні називають, „Уварівський дім”, – один із перших у Ворзелі. Звів його київський фабрикант Септер, співзасновник „Товариства сприяння благоустрою дачної місцевості в урочищі Ворзель”. Згодом дім придбала Н.Уварова, і приїжджала сюди влітку з дітьми та чоловіком – предводителем дворянства Бердичівського уїзду Волинської губернії, одним із директорів Київського відділення Російського музичного товариства, неабияким шанувальником музики і театру, Сергієм Уваровим. Доречно згадати, що родина Терещенків лишилася в історії ворзельськолго краю не лише завдяки цьому будинкові. Як розповідає у своєму дослідженні „Ворзель.
Сторінками столітньої історії” місцевий історик О.Г.Соколенко „разом зі своїм братом Н.А.Терещенком Ф.А.Терещенко був серед тих, на чиї пожертви одразу за Ворзелем, біля села Михайлівна-Рубежівка була заснована Рубежівська колонія для перевиховання малолітніх злочинців”, першим директором якої „став А.Д.Ушинський, брат відомого педагога К.Д.Ушинського, а почесним попечителем - Ф.А.Терещенко. Крім грошових внесків він виділив кошти на придбання будівельного лісу та худоби, пожертвував зі своїх власних маєтків породистих корів для організації молочної ферми, виписав із Москви пожежну машину, закупив сільськогосподарський реманент”. Однак найбільша заслуга Ф.Терещенка, звичайно ж, - колекція картин, яка знаходиться у будинку-палаці, побудованому ним у Києві, відомого сьогодні як Національний музей мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків (родичів Терещенка, які після його смерті опікувалися колекцією). Донька Федора, Наталія, багато в чому наслідувала батька: у столиці відкрила безплатний приватний пологовий будинок, де, незважаючи на свій статус і заможність, працювала й сама разом з іншими робітниками.
Придбавши дачу у Ворзелі, „графиня Уварова як могла прикрасила свої володіння... різноманітними рідкісними рослинами та деревами цінних порід... Біля будинку був влаштований фонтан, прокладені гравієві доріжки”. Кажуть, що у стінах цього будинку часто звучала класична музика, поезія, пісня... Однак у дні лютневого перевороту господарям довелося покинути цей будинок. Коли до них прийшли представники нової влади, аби заарештувати Наталію Федорівну, вона переодяглася в робочий одяг однієї зі своїх праль, наказавши прислузі сказати, що господині немає вдома, і як тільки непрохані гості пішли, вона зібралася і виїхала до Києва, а будинок передала селищній школі. Того ж року уся родина Терещенків емігрувала через Петроград до Англії. А в залишеному будинку для багатьох місцевих дітлахів розпочалося нове життя – шкільне, найяскравішою сторінкою якого було існування шкільного кінотеатру „Космос”, визнаного в Радянському Союзі найкращим.
НАЙКРАЩИЙ ШКІЛЬНИЙ КІНОТЕАТР
Займався кінотеатром вчитель фізики, креслення і завідувач виробничого навчання Віталій Кирилович Іщенко. „Тут не просто демонстрували кінофільми, а влаштовували тематичні кінолекторії, обговорення переглянутих фільмів. Школярі готували доповіді про видатних акторів, режисерів, влаштовували дискусії”. Особливістю цього кінотеатру було те, що і касирами, і контролерами, і кіномеханіками і навіть директором були школярі. Діти жили цим, самі замовляли через кінопрокат фільми, а на зароблені гроші від показу (20% від збору) під час літніх канікул їздили на екскурсії до найбільших кіностудій країни – Мосфільму, Ленфільму, Одеської кіностудії ім. Горького та ін., відвідуючи заодно й найвідоміші театри того часу.
При кінотеатрі „Космос” проводив заняття Київський інститут підвищення кваліфікації, вивчаючи досвід роботи ворзельських школярів, тут же часто засідали члени редколегії журналу „Новини кіноекрану”, який тоді очолював відомий український письменник Павло Глазовий. „Ворзельські учні разом із В.К.Іщенком брали участь у роботі Союзу кінематографістів України,... а сам Віталій Кирилович неодноразово запрошувався до участі в роботі журі на кінофестивалях дитячих фільмів”, пише О.Г.Соколенко. Ворзельські школярі листувалися із багатьма відомими кінорежисерами та кіноакторами. Ілюстративні та довідкові матеріали надсилали з посольств Угорщини, Польщі, Чехословаччини, Німеччини, Великобританії і навіть з Голівуду! Особливою подією було завоювання першого місця на всесоюзному конкурсі шкільних кінотеатрів та на конкурсі кіно клубів в СРСР. У 80-х роках, на жаль, кінотеатр перестав діяти, і аж до 2007 року дім Уварових стояв із забитими вікнами та облущеними стінами, доки новий склад місцевої Селищної ради не узявся виконувати свою передвиборну обіцянку – відродити графський будинок.
ЦЕНТР КУЛЬТУРИ „УВАРІВСЬКИЙ ДІМ”
Сьогодні колишній будинок графині Уварової – улюблене місце для багатьох ворзелян, гостей селища, відпочиваючих, культурних діячів Київщини. З лютого 2008 року тут почали проводитися різноманітні культурно-мистецькі заходи, творчі вечори, зустрічі, семінари, лекції, концерти. Першим кроком став поетичний вечір Анатолія Юхименка (презентація книжки „Притчи и другое”), твори якого уже встигли увійти до „Антологии русской поэзии. ХХ век”.
Цікаво, що це представлення власної творчості у Ворзелі передувало такому ж заходу у Києві в Будинку письменника, який пройшов з успіхом. Запам’ятався музично-літературний вечір Олени Карпенко (Solomia). Київська поетеса, композиторка та виконавиця власних пісень, лауреатка багатьох Всеукраїнських та міжнародних конкурсів, праправнучка відомого російського поета І. Нікітіна виступила тут із сольним концертом, який вразив високим мистецьким рівнем. Камерна обстановка, вишуканість поетичного слова, професіоналізм виконання, ба, навіть освітлення (дійство відбувалося при сяйві свічок – і тільки!) – ніщо не поступалося аналогічним столичним заходам.
Програма Центру культури „Уварівський дім” – різноманітна і насичена. Тут виступав білоруський дует „Сонячний вітер” – Алєся Алісієвич і Сергій Короленко; поетеса, композитор, виконавиця власних пісень Олеся Сінчук, ірпінська поетеса Лариса Юхименко, письменник з Херсона Петро Питалеєв, кандидат біологічних наук В.О.Долінін із курсом лекцій „Про сокровенну сутність буття. Матеріалістична та релігійно-філософська доктрини” та академік УАН Наталія Околітенко. У творчих вечорах брала участь і Київська літературна студія „Перехрестя” на чолі з Вікторією Осташ. Частими гостями та учасниками концертів були письменники ірпінської студії „Дебют”.
Діє в Уварівському домі і власний фольклорно-етнографічний ансамбль „Перевесло”, дитяча літературна студія „Натхнення”, жіночий клуб „Ладонька”, відеоклуб для дітей і дорослих. Поступово освоюється територія навколо будинку – збудована сцена для проведення різних урочистостей та концертів на вулиці, вимощена плиткою площа біля сцени, відкритий сучасний дитячий майданчик, поставлені лави, розбиті клумби.
Проте усі ці заходи – лише початок запланованої культурно-мистецької роботи „Уварівського дому”. Попереду – дуже серйозна підготовка до створення музею, експозиції якого розповідатимуть про історію селища, його видатних людей, про сім`ю Терещенків (зауважу, що музею Терещенка немає навіть у Києві), про ворзельське підпілля, шкільний кінотеатр „Космос”, Ворзельський будинок композиторів. Музей розташовуватиметься в декількох залах, матиме екскурсійно-туристичне бюро, сувенірний кіоск, кіно-театральний зал. Другий поверх планується облаштувати під центр творчості для дітей та юнацтва. А подібні творчі вечори, конкурси, фестивалі, зустрічі і виставки - для дорослих та дітей – будуть обов’язковою складовою Уварівського дому. У його найкращих традиціях.
Юлія БЕРЕЖКО-КАМІНСЬКА
