Нові правила госпіталізації, продовження стаціонарного лікування, переведення та виписки пацієнтів

Критерії не працюють як автоматичний алгоритм і не замінюють індивідуального клінічного рішення. Лікар оцінює загальний стан пацієнта, динаміку захворювання, результати обстежень, супутні хвороби, ризики амбулаторного лікування та можливості конкретного медичного закладу.

Формальна відповідність або невідповідність окремому критерію сама по собі не означає автоматичної госпіталізації чи відмови в ній. Остаточне рішення ухвалює лікар з урахуванням усієї клінічної картини.

Стандарт передбачає, що підставами для стаціонарного лікування можуть бути:

Окремі критерії визначені для кардіологічних, неврологічних, інфекційних, хірургічних, гастроентерологічних, урологічних, акушерських, педіатричних та інших станів.

Якщо остаточне рішення неможливо ухвалити одразу, Стандарт передбачає режим медичного спостереження тривалістю до 24 годин. За цей час лікарі проводять необхідну діагностику, оцінюють стан пацієнта в динаміці та визначають подальший маршрут: госпіталізацію, переведення до профільного відділення або продовження лікування амбулаторно.

Лікар може обґрунтовано відступити від формальних критеріїв, якщо для цього є клінічні підстави або значущі соціальні ризики, що впливають на безпеку пацієнта. У Реєстрі медичних записів лікар має зазначити підстави такого рішення, очікувану користь, можливі ризики та строк повторної оцінки стану.

Окремо Стандарт уперше системно врегульовує госпіталізацію за соціальними показаннями. Раніше єдиних, окремо визначених підстав для таких рішень не було.

Йдеться про ситуації, коли амбулаторне лікування може бути небезпечним або практично неможливим через:

• відсутність безпечного житла, тепла, води, електроенергії чи зв’язку;
• ризик насильства;
• нездатність людини до самообслуговування та відсутність належного догляду;
• неможливість безпечно контролювати лікування інсуліном, киснем, антикоагулянтами чи парентеральними лікарськими засобами;
• відсутність доступу до необхідного обладнання або медичних послуг удома;
• неможливість пройти повторний огляд через відсутність транспорту або зв’язку;
• відсутність своєчасного доступу до первинної медичної чи соціальної допомоги.

У таких випадках можлива тимчасова госпіталізація із залученням соціальних служб і повторною оцінкою ситуації. Це важливий механізм захисту людей у складних життєвих обставинах: соціальні ризики, через які лікування поза лікарнею може бути небезпечним, не повинні ігноруватися.

Основним критерієм виписки є відсутність потреби у цілодобовому спостереженні лікаря та можливість безпечно продовжити лікування амбулаторно. Доцільність перебування пацієнта у стаціонарі має оцінюватися щоденно, однак це не означає автоматичної або передчасної виписки. Якщо пацієнт і надалі потребує цілодобового нагляду, постійного моніторингу або лікування, неможливого поза лікарнею, стаціонарна допомога продовжується стільки, скільки цього потребує його стан.

Після виписки медична допомога не припиняється, а змінюється її формат. Сімейний лікар залишається основною точкою контакту, контролює стан пацієнта, супроводжує лікування, призначає необхідні обстеження та за потреби направляє до профільного спеціаліста, на повторний огляд або госпіталізацію.

Рішення про госпіталізацію дітей лікар ухвалює індивідуально, з урахуванням віку, стану та всіх клінічних обставин. Окремо Стандарт враховує фактор, який у педіатрії часто безпосередньо впливає на результат лікування, — здатність родини забезпечити належний і безпечний догляд.

Якщо організувати такий догляд удома неможливо або батьки чи законні представники не впевнені, що зможуть своєчасно розпізнати небезпечні симптоми — це може бути самостійною підставою для госпіталізації дитини.

Запровадження єдиних критеріїв має підвищити обґрунтованість і прозорість клінічних рішень, забезпечити безперервність лікування та допомогти раціонально використовувати ліжковий фонд, обладнання і час медичних працівників. Йдеться не про зменшення обсягу медичної допомоги, а про її надання в належному місці, у необхідному обсязі та відповідно до стану конкретної людини.

Важливо: Стандарт не встановлює тарифи, правила оплати медичних послуг або кількість лікарняних ліжок.

Міністерство охорони здоров’я України затвердило Стандарт «Критерії госпіталізації пацієнтів для надання стаціонарної медичної допомоги» — наказ МОЗ від 30 липня 2026 року № 1044.