» » » Чи обов'язково відправляти працівників у чергову відпустку без їх бажання?

Чи обов'язково відправляти працівників у чергову відпустку без їх бажання?

Перш, ніж дати відповідь на поставлене запитання, нагадаємо ось про що.
Згідно ч. 5 ст. 11 Закону № 504 забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом 2-х років поспіль, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років і працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами або з особливим характером роботи.

Що розуміти під «ненаданням» в контексті вищезгаданого Закону?

«БУХГАЛТЕР & ЗАКОН» вважає, що мова йде як про незаконне небажання роботодавця надати відпустку працівнику, так і про регулярне (з року в рік) перенесення відпустки (його частини) за бажанням самого працівника та за погодженням з роботодавцем, а також відмову працівника від відпустки натомість на його компенсацію грошовими коштами.
У зв'язку з цим звертаємо вашу увагу, шановні читачі, на Конвенцію МОП «Про щорічно оплачувані відпустки» № 132 (далі - Конвенція).

У її ст. 12 сказано, що угода про відмову від права на мінімальну щорічну оплачувану відпустку або про невикористання такої відпустки із заміною її компенсацією чи іншим чином, відповідно до національних умов, визнаються недійсними або забороняються.

Крім того, ст. 9 цієї Конвенції встановлено: безперервна частина щорічної оплачуваної відпустки надається і використовується не пізніше 1 року і залишок щорічної оплачуваної відпустки не пізніше 18 місяців, рахуючи з кінця того року, за який надавалася відпустка.

Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону № 1906 чинні міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких дала ВРУ, є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для його норм. А згідно зі ст. 68 Конституції України кожен громадянин зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Виходячи з того, що Конвенція ратифікована у встановленому порядку та є чинною, її норми повинні неухильно виконуватися в Україні. Тобто, працівник не може відмовитися від щорічної відпустки мінімальної тривалості або не використовувати чергову відпустку у терміни, визначені законодавством України.

Іншими словами, працівник не просто має право на щорічну оплачувану відпустку, але і зобов'язаний його використовувати, так як це запропоновано законодавчо.

І невикористання працівником відпустки понад строків, визначених Законом № 504, є порушенням чинного законодавства, причому як з боку роботодавця, так і з боку самого працівника.


Правовий глосарій:
1. Закон № 504 - Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
2. Закон № 1906 - Закон України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 р. № 1906-IV.
www.ligazakon.ua 
юрконсультація
  0
Коментарів: 0
Додати коментар
Інформація
Коментувати новини на сайті можна тільки протягом 370 з дня публікації.