» » » Юридична консультація

Юридична консультація


ВІДШКОДУВАННЯ СУДОВИХ ВИТРАТ

Я збираюся звернутися до суду з позовною заявою до банку, в якому введений мораторій, з вимогою повернути депозит. Знаю, що неустойку я стягнути не можу. А чи зможу я стягнути витрати на правову допомогу?


Відповідно до ст. 79 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать:

1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення;
2) витрати на правову допомогу;
3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;
4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;
5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Відповідно до ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. № 2121-III протягом дії мораторію:

1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;
2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій не поширюється на зобов'язання, які пов'язані з обслуговуванням господарської діяльності банку, в тому числі виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодуванням шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку, а також вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, соціальних допомог у межах установлених тимчасовим адміністратором лімітів.

З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
- неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк зобов'язаний відшкодувати кредиторам за грошовими зобов'язаннями, можуть бути заявлені до сплати в розмірах, що існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом;
- нарахування неустойки (штрафу, пені), інших економічних санкцій поновлюється (а щодо зобов'язань, які виникли під час дії мораторію, – розпочинається) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами;
- розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) в розмірах, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію;

- фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за невиконання чи неналежне виконання банком зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) нараховуються на суми заборгованостей, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію.

Як видно, мораторій не поширюється на можливість відшкодування витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, тому відшкодування даних судових витрат є можливим.


ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗАТРИМКУ ПОДАЧІ РОЗРАХУНКУ

Яку відповідальність передбачено для юридичних осіб, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, за неподання або затримку подання розрахунку сплати єдиного податку?


Відповідно до аб. 9 п. 4 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. №727/98 суб'єкти малого підприємництва – юридичні особи за результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) подають до органу державної податкової служби до 20-го числа місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, розрахунки сплати єдиного податку.

За порушення податкового законодавства на платника податків накладаються штрафні санкції у розмірах, визначених ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-III (далі – Закон).

Так, відповідно до пп. 17.1.1 п. 17 ст. 17 Закону платник податку, що не подав податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі 10-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або затримку. Відповідно до пп. "а" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, зокрема, у разі, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Згідно з пп. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пп. "а" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону, додатково до штрафу, встановленого пп. 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі 10% суми податкового зобов'язання за кожен повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше 50% від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше 10-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.


На нашому підприємстві працює жінка, яка є одинокою матір'ю і має дитину-інваліда. Чи можливо їй надавати додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів за двома підставами — як одинокій матері і як матері, що має дитину-інваліда?


Відповідно до ст. 19 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 р. № 504/96 жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

За наявності декількох підстав для надання такої відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів.

Відповідно до зазначеного, окремими підставами для надання цієї відпустки слід вважати:
– жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років;
– жінка, яка має дитину-інваліда;
– жінка, яка усиновила дитину;
– одинока мати;
– батько, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
– особа, яка взяла дитину під опіку.

Тому, якщо жінка, яка має дитину-інваліда і одночасно є одинокою матір'ю, має право на таку відпустку за двома підставами (14 календарних днів): "жінка, яка має дитину-інваліда, " та "одинока мати".

Як здійснюється продаж активів платника податків, які перебувають у податковій заставі?


З метою захисту інтересів бюджетних споживачів та відповідно до ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі — Закон) активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Таке право поширюється на активи платника податків, які перебували в його власності з дня виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкового боргу.

Відповідно до п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону, у разі, коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не мали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності — шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Крім того, згідно з підпунктом 10.1.3 п. 10.1 ст. 10 Закону, платник податків (для державних і комунальних підприємств — за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном) самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів.

Якщо податковий орган вирішує, що платник податків визначає для продажу активи, чия звичайна ціна є завідомо нижчою, ніж сума податкового боргу, такий податковий орган зобов'язаний самостійно визначити склад активів, що підлягають продажу.
Таке рішення податкового керуючого може бути оскаржене у порядку, визначеному цим Законом для оскарження рішень податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань або податкового боргу. При цьому протягом строку такого оскарження продаж активів платника податків, визначених за рішенням податкового органу, не здійснюється.

Водночас, для встановлення наявного права власності на активи боржника податковим органом, окрім того, надсилаються запити до компетентних органів влади, на які, згідно з діючим законодавством, покладено обов'язки з обліку (реєстрації) відповідних об'єктів рухомого чи нерухомого майна, наприклад, бюро технічної інвентаризації, органи реєстрації транспортних засобів Міністерства внутрішніх справ України, департамент авіаційного транспорту та інші.

У разі офіційного підтвердження вказаними органами інформації про наявність зареєстрованого права власності на будь-який об'єкт, у тому числі будинок, за платником податків, який має податковий борг, податковий орган виносить рішення про продаж такого майна, відповідно до вимог Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів/ України від 15.04.2002 р. № 538.

Продаж описаних активів, за винятком активів, щодо обігу яких законом встановлено обмеження, здійснюється на публічних торгах. Початкова вартість таких активів встановлюється незалежним експертом з оцінки майна, який має відповідний дозвіл, за проханням самого платника чи податкового органу, що здійснював опис активів боржника.

При цьому об'єкти рухомого чи нерухомого майна підлягають продажу за кошти виключно на цільових аукціонах, які організовуються за поданням відповідного податкового органу на зазначених біржах. У разі коли на території району, міста або області, де знаходяться описані активи платника податків, немає товарної біржі, визначеної центральним податковим органом, податковий орган організовує окремий позабіржовий аукціон.

Кошти, виручені від продажу майна, новим власником направляються на погашення податкового боргу попереднього власника такого майна. Реєстрація прав власності на ім'я нового власника майна відбувається лише у разі надходження всієї суми коштів на відповідні рахунки в органах Державного казначейства України.
"Юридичний Вісник України" №№34, 37, 41 за 2009 рік 
юрконсультація
  0
Коментарів: 0
Додати коментар