» » Ренесанс : Московські канікули

Ренесанс : Московські канікули

Ренесанс : Московські канікули“Поєднати корисне з приємним” – це не рекламний слоган нового йогурту. То є кредо (або одне із «кред») хлопців з бучанського гурту «Ренесанс», які на початку лютого відвідали Москву. Про музику і митницю, матрьошок і Москву-ріку читайте у ексклюзивному інтерв’ю «БН»

Вінниця – Київ – транзит

– Останнього разу я бачила вас у повному складі десь у двадцятих числах жовтня на фестивалі «Слов’янський Рок”…
– Чому? А 14-го січня у ДК на Склозаводській ти нас не бачила (святковий концерт з нагоди Дня народження гурту «Параноя» - прим. авт.)?

– Так, дійсно… Тоді розповідайте, де були, що співали в проміжку між жовтнем та січнем!
– 14 грудня ми відвідали Вінницю, де брали участь у благодійній акції «Подаруй дитині книгу». Кожен відвідувач концерту зробив благодійний внесок. Також організатори акції збирали книжки для дітей одного з інтернатів у Вінницькій області. Ми вже втретє беремо участь у подібних заходах.
Наступного дня, вечором, повернулися до Києва й поїхали до готелю «Президентський», де проходив відбірковий тур фестивалю «Червона Рута». От так от!

– На Новий Рік десь виступали?
– Ні, ми «обламалися» (колективний сміх). За сімейними обставинами… Але ми хотіли. Чесно. Тому просимо вибачення в усієї бучанської громади й обіцяємо, що наступного разу обов’язково зіграємо! На жаль, у Бучі доводиться виступати дуже рідко.

– Це, напевно, щоб шанувальники встигли засумувати без вас?
– (всі хором) Так!


Національні особливості вітчизняної митниці

– Добре, тоді розповідайте про ваші «московські канікули» - яким вітром вас занесло у Білокам’яну?
– Діло було так. Після першого туру «Слов’янського Року» дві наші композиції ввійшли до збірки «Друге Дихання», том третій. Сергій (бас-гітарист гурту Сергій Попруга – прим. авт.) почав активно надсилати цей матеріал на різні інтернет-сайти. Через деякий час з нами зв’язався один чолов’яга з Москви, який запропонував узяти участь у тамтешньому фестивалі «Рок-Зима 2006». Ми вирішили погодитися, до того ж, було цікаво відвідати столицю колишньої батьківщини, а тепер уже – закордонне місто…

Гітари в сумки…

– Так, гітари в сумки – і айда!
– До Москви їхали фірмовим потягом, але з не чистими на руку провідниками – залізничники продавали постільну білизну, за яку ми вже заплатили при купівлі квитків. Тобто, продають те, що вже й так продане.

- Такий собі лівий заробіток?
- Так, щось у цьому дусі. А назад поверталися у звичайному, “задрипаному” вагоні, де постіль видавали безкоштовно, бо її вартість входить у квиток! І це при тому, що за фірмовий потяг довелося заплатити на 40 грн. дорожче.
Порадувала нас і митниця. Українська – гуркотом чобіт по нічному вагону, прискіпливим обшуком… Тільки медкомісії не вистачало для повного фаршу! Російська митниця – рай у порівнянні з нашими. Чемні, виховані люди. Постукали до купе, привіталися. Коли на запитання: «Що у сумках?» - почули відповідь: «Особисті речі», то не стали перевіряти, переривати усі клунки. Наші ж ні – «піднімаємо полички, витрушуємо сумочки»… Набагато приємніше було спілкуватися з росіянами, ніж з українцями!

– Моя подруга, наприклад, для таких от «цікавих» спеціально на верх сумки кладе білизну та засоби особистої гігієни… У сумках – не риються!
– А що, ідея (сміх)!
У Дмитра (гітарист гурту Дмитро Окаренков – прим. авт.) знайшли якесь виправлення в паспорті, забрали його до себе, почали щось з’ясовувати… Пригод у подорожі нам вистачило!

У кожного свій бізнес

– Хто брав участь у фестивалі?
– Гурти із Москви, Нижнього Новгорода, Челябінська, навіть із Хабаровська хлопці завітали! Для цього сім годин літаком летіли, уявляєш?

– Ви були єдиними представниками України?
– Так, нам навіть дали титул «Краща зарубіжна група» (сміх)!
Коли приїхали, оселилися в друга Михайла (гітарист гурту Михайло Борисов – прим. авт.) - Андрія Єршова. До речі, велике йому «Дякую» від усіх нас!

– Скільки днів проходив фест?
– Один день. Але фестиваль проходить там регулярно, кожен рік. Концерт відбувався у приємній, дружній атмосфері, нам сподобалось.
Наступного дня вирішили погуляти по Москві. Був собачий холод! А як тхне від Москви-ріки… Вода в ній чорна!
Метро у них прикольне, заплутане. Усюди міліціонери з собаками: на вході, на платформах… Там же вибухів декілька було, от вони всі «на стремі». Не дуже весело. Для того, аби придбати білет, півгодини стояли в черзі. В автобусах об’яви: «Не забувайте власні речі!», а якщо, мовляв, помітите чиїсь, то негайно поінформуйте…
Погуляти встигли лише в центрі. Пройшлися по Червоній Площі, по Алеї Казок, де розташовані скульптури різних казкових героїв. Також сходили на «нульовий» кілометр – місцину, від якої за радянських часів відраховували відстань до усіх міст. Є таке повір’я – стаєш на цей кілометр, кидаєш за спину монетку, загадуєш бажання. А позаду тебе вже ходить бабуся, котра полює на ці монетки: жовтенькі підбирає, а біленькі залишає… У кожного свій бізнес!

– «Матрьошок» накупили?
– А як же?! До речі, хіт усіх «матрьошок» – Чебурашка. Уяви: Чебурашка, в ньому – Крокодил Гена, у Гені – Лев Чандер, а у ньому – Криска Лариска!
…Через товкотнечу в метрополітені мало не проґавили власний потяг до Києва! За три хвилини до відправлення заскочили у вагон. Трохи переоцінили ми власні можливості та час!

Море там, де ми

– Більше пригод з митницею не траплялося?
– Усе відбувалося, як і минулого разу. До речі, коли їхали до Москви, заповнювали міграційні картки в купе вагона, що хитає в усі боки. Дуже «креативно» виходить, якщо врахувати, що клітинки для заповнення малесенькі.
На станції «Сухиничі» у вікна почали тулити іграшки – це у місцевих жителів така торгівля. Уяви картину: зупинка потяга, виходимо на станції, а там «ляльковий театр» - море іграшок! Хлопці не витримали спокуси і купили собі не то ведмедів, не то панд… Велетенські, зараза (сміх)!

– Із ким із виконавців знайшли спільну мову, заприятелювали?
– З хлопцями із Хабаровська, гурт під назвою «Чотири істини»! Вони навіть запрошували нас до себе, проте ми тактовно відмовились – краще, хай вони до нас! А то надто вже дорого й довго туди летіти!

– Найближчі плани?
– У березні, 14-го, відбудеться другий тур «Слов’янського Року». Усіх запрошуємо до розважального центру «Дивосвіт», де він буде проходити!

– Як щодо кліпу?
– Хотілося б. Але поки – ні. Тільки-но закінчили запис двох пісень на студії «100% Records» (організатор “Слов’янського Року» - прим. авт.). Нас запрошують в Одеську область, містечко Роздольне. Шкода, там моря немає!
Хочеться перебратися до Бучі, щоб була своя репетиційна база…

– Це задля того, аби Бондаренко не сідав кожного разу в маршрутку й не їхав до Ірпеня?
– Типу того. Тому, якщо нам запропонують приміщення, де буде змога проводити репетиції, то ми не відмовимося (сміх)!
Дуже хочеться, щоб у Бучі проводилося більше концертів на належному рівні. Зазвичай, апаратура для виступу складається з інструментів усіх учасників – чиїсь гітари, чиїсь барабани… До того ж, відсутнє належне освітлення, піротехнічної бази. Хочеться, щоб глядач, який заплатить за квиток, почув чудову музику й побачив якісне шоу!


Спілкувалася
Ольга Гдуля

опубліковано в газеті №8 "Бучанські новини" від 2 березня 2007 року
  0
Коментарів: 0
Додати коментар
Інформація
Коментувати новини на сайті можна тільки протягом 370 з дня публікації.