Спілкуємося з начальником архівного відділу Людмилою ЗБРОЖЕК.
– По-перше, зазначу, що Генеральна прокуратура (до речі, за рішенням суду) вперше навідалася до нашого архіву. Раніше до нас зверталась обласна прокуратура, міська, заздалегідь замовляли копії рішень Ірпінської міськради, Бучанської, Гостомельської, Коцюбинської селищних рад. Але така подія – масове вилучення документів, повторюю, сталася вперше, йдеться про рішення сесій Бучанської селищної ради – з 2002 по 2006 рік. Вилучено загалом 367 одиниць зберігання (тобто «справ»), а в кожній «справі» по 200250 сторінок. І там не тільки земельні питання, там фактично весь спектр людських питань, також архівні документи з підприємств.
Це долі тисяч людей, які вже постраждали в тому сенсі, що позбулися можливості отримувати документи для вирішення нагальних життєвих проблем. До нас сьогодні звертаються мешканці Бучі за рішеннями, які забрали. Архівний відділ, на жаль, надати їм послугу не в змозі.
Адже забрали оригінали документів, копій ніде не залишилося, і це не тільки рішення, ще й додатки до рішень. Якщо у когось із мешканців Бучі виникне потреба щось продати, обміняти, написати заповіт, вони цього зробити не зможуть, адже в інстанціях вимагають саме оригінали рішень не тільки на право власності, а й документи, які показують, на основі чого ухвалювалися ті рішення. Тепер у людей нема такої можливості, і коли вони звертаються до нас, ми пояснюємо, що документи нам повернуть тільки після закінчення слідчих дій…
– А чому не залишено копій в архіві?
– Тому що у нас не було фізичної можливості їх зробити, нам цього просто не дали здійснити. Ну хай дві, п’ять справ. А вилучали ж увесь бучанський сегмент.
Ми тільки до 21:00 години складали перелік всього того, що вилучили. Отже, оригіналів і копій більше немає ніде (окрім, як у прокуратурі). А там документи, повторюю, які стосуються різних сфер життя і взаємовідносин, скажімо, навіть рішення про опіку.
Я просто не уявляю, що це буде. Плакатимуть бабусі і дідусі та їхні нащадки. Адже до нас приходять як до останньої інстанції після того, як нічого не можуть знайти в інших структурах. І тепер ми людям теж будемо вимушені відмовляти. Наскільки мені відомо, в Бучі теж вилучили документи по 2016 рік. Отже, тепер, з 2002 по 2016 документів-оригіналів, які стосуються бучанців, немає. Акцентую, що вилучено документи Національного архівного фонду, які мають зберігатися постійно.
– А що закон каже? Чи можна вилучати документи без відтворення копій?
– По-перше, в законі прописано: обов’язково потрібно знімати копії, а не перетворювати це в шквал, лавину, навалу, коли немає фізичної можливості ні скористатися ксероксом, ні сканером. По-друге, протягом року після закінчення провадження у справі, згідно з законом України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» мають повернути всі вилучені оригінали документів.
Але, як показує практика, документи зазвичай уже ніколи не повертаються. Про це неофіційно поінформували редакцію архівісти обласного архіву: «Навіть і не надійтеся, що хтось щось поверне». Раніше траплялися просто «смішні» речі. Наприклад, обласна прокуратура вилучала оригінали документів – рішення Гостомельської селищної ради. Минає час, і вона ж робить запит на ті ж самі документи, яких в архіві вже нема, бо їх вилучили. Тобто оригінали документів вилучили одні слідчі, а інші слідчі починають цю справу знову розслідувати і знову замовляють ті ж документи...
Отже, є хвилювання, щоб 25 мішків документів нам повернули. Що кажуть самі бучанці? Звісно, треба вимагати повернення документів.
Тому що можуть постраждати пересічні люди перш за все. Тут маємо певну колізію.
Річ у тім, що в Ірпінському архіві зберігалися документи селища Буча. Відтак як Буча отримала статус міста, документи на зберігання в Ірпені вже не приймали. Логічно було б передати архів селища Буча місту Буча. Але там надто довго створювали свій архів і через те документи зберігалися в Ірпені. Виникає слушне запитання: а якщо прокурори, не дай Боже, вилучать решту Ірпінського архіву? Тобто ірпінські, гостомельські, ворзельські, коцюбинські документи? А це оригінали не тільки з рад, ще й з підприємств. Копій немає, оцифровок немає, буде цілковитий архівний колапс.
Який же вихід?
«Звертатися по допомогу до Ірпінської міськради: потрібно придбати сканери, електронні накопичувачі справ, — каже Людмила Зброжек. — Документи необхідно оцифрувати, іншого шляху нема. В архіві близько 20 000 одиниць зберігання і в кожній – 200, 300, 400, 500 документів.
Ситуація непроста. Можливо, громадянам доведеться звертатися до суду, можливо, до прокуратури...
Вихід треба шукати всім разом.
Хоча є відпрацьована процедура. Могли ж прислати працівників прокуратури і вилучити документи не за шість годин, а, скажімо, за тиждень вибрати потрібні по справі рішення Бучанської ради. Можливо, там тільки якась частина рішень у тих
25 мішках. Їх можна було б вилучили по інструкції за буквою закону: ми б зняли копії, підшили б (як у кожній одиниці зберігання), зазначили б, на підставі чого вилучено, чому у справі копія, а не оригінал. Так раніше завжди ми й робили».
Отже, найбільше шкода пересічних людей, які звертатимуться до архіву і отримуватимуть відкоша. Не зрозуміло, чому деякі документи (з характерною прошивкою і нумерацією), вилучені в Ірпінському архіві, вже починають гуляти в Інтернеті. А як же таємниця слідства, презумпція невинності? Європейський підхід?