15 травня День пам’яті і скорботи про жертви, які загинули або постраждали на Україні в наслідок політичних репресій 1937 - 1938 р.р.
Щороку в третю неділю травня по всій Україні проводяться заходи, присвячені пам’яті про ці страшні події.
![]()
2 червня 1937 було прийнято постанову Політбюро ЦК ВКП (б) ПБ-51/94 «Про антирадянські елементи», відповідно до якого 5 серпня 1937 вийшов наказ НКВС СРСР № 0044, який поклав початок масових репресій.
Вже до середини листопада 1938 року без суду було винесено 681692 смертних вироки, які виконувалися негайно. Більше 1,7 млн. людей було відправлено в табори.
Традиційно, в День пам'яті жертв політичних репресій вищі особи держави покладають квіти до національного меморіального заповідника «Биківнянські могили».
«Биківнянська трагедія» - саме таку назву має книга відомого історика, полковника юстиції Андрія Асмуса, який провів велику роботу з установленням осіб які стали жертвами політичних репресій, розстріляних і таємно закопаних у Биківнянському лісі. В ній надані документальні дані про людей які були без суду та слідства закатовані в застінках НКВС. Серед них є і чимало колишніх мешканців з Київщини. Про трагічну долю родини Драпеїв (згаданих як розстріляних в довідці цієї книги) – батька та сина, що з села Майданівки, Бородянського району Київської області автору цих рядків розповіли їх родичі.
У 1937 році у цій родині сталося лихо – з необережним поводженням з вогнем згоріла їх хата. Через кілька днів син поїхав у районний центр оформлювати страховку. Отримавши кошти, зустрів знайомих, налили собі по чарчині. Слово за слово і молодший Драпей мав необережність у цій компанії висловити вголос свої думки про радянську систему і запитував ну чому ми так погано при Радянській владі живемо? Приїхавши додому він не надав значення сказаному, навіть у жахливому сні не зміг уявити собі подальші події…
«Чорний воронок» з офіцером НКВС і солдатами підїхав до їх сараю (туди вони перейшли після пожежі) пізно вночі. Молоду людину забрали сплячого з ліжка не пред’являючи йому жодного документу про арешт і не пояснюючи причини. Його батько висловив своє невдоволення, за що невинну людину забираєте? Якщо б міг знати батько що сказані слова обернуться проти нього і тим самим він собі підпише смертний вирок. Але на той момент ніхто з родини Драпеїв не міг повірити у найгірше. Втішала думка, що сина відпустять.. Днем все село знало, що вночі заарештували сина Драпея. Наступної ночі приїхали вже за батьком…
Їх обох розстріляли через кілька тижнів. В один день. Без суду та слідства, безпідставно засудивши по політичній статті.
З архівних документів: Драпей Михайло Францович, 1915 р.н.
Драпей Франц Станіславович 1876 р.н. заарештовані за постановою «Вищої двійки» від 26.11. 1937 р. за ст. 54-6 (шпигунство) КК УРСР.
Розстріляні 07.12. 1937 р.
Про скоєне родичам і близьким розстріляного в’язня не повідомляли і вони упродовж багатьох років розшукували своїх рідних. Відповідь була одна: за скоєний злочин «засуджений» до 10 років позбавлення волі без права листування. Люди сподівалися, чекали, минали роки, а повідомлень не було, Ніхто не хотів казати їм правду про те, що через кілька тижнів ( навіть днів) після арешту за сфабрикованою справою, людина була розстріляна в тій самій в’язниці, де знаходилася під арештом…
За ніч як свідчать офіційні документи розстрілювали до 200 чоловік. Трупи закидували у вантажівку, накривали брезентом, зверху колесом від телеги та везли у биківнянський ліс. Кровавий слід простягався від будинку (колишній Жовтневий палац де у підвалах виносили вирок до биківнянського лісу.
Минули десятиріччя поки родичі Драпеєв отримали повідомлення про посмертну реабілітацію батька та сина… Безвинно розстріляних.. Їх трупи зарили у биківнянському лісі.
У цьому місці знайшли останній свій притулок і мешканці Приірпіння :
Безсмертний Григорій Миколайович 1897 р.н. розстріляний 29.10. 1938 р.
Безсмертний Микола Тимофійович 1905 р.н. розстріляний 4.11. 1937 р.
Безсмертний Степан Тимофійович 1905 р.н. розстріляний 27.10. 1937
Безсмертний Тимофій Юхимовия 1886 р.н. розстріляний 4.11. 1937 р.
Безсмертний Яків Васильович 1885 р.н. розстріляний 27.10. 1937 р.
Пилипенко Григорій Макарович 1881 р.н. розстріляний 14.11. 1937 р.
Беренда Степан Васильович 1875 р.н. розстріляний 26.11. 1937 р.
Волинко Федір Васильович 1880 р.н. розстріляний 21.11. 1937 р.
Волконська Катерина Михайлівна 1890 р.н. розстріляна 29.01. 1938 р.
Гацький Борис Якович 1908 р.н. розстріляний 10.12. 1937 р.
Каспирович Йосип Олександрович 1911 р.н. розстріляний 22.11. 1937 р.
Цибик Назарій Семенович 1901 р.н. розстріляний 28.07 1941 р.
Минули десятиріччя, для визнання того, щоб визнати переважну більшість людей жертвами політичних репресій.
БЕЗ ВИНИ ВИННІ
Щороку в третю неділю травня по всій Україні проводяться заходи, присвячені пам’яті про ці страшні події.
2 червня 1937 було прийнято постанову Політбюро ЦК ВКП (б) ПБ-51/94 «Про антирадянські елементи», відповідно до якого 5 серпня 1937 вийшов наказ НКВС СРСР № 0044, який поклав початок масових репресій.Вже до середини листопада 1938 року без суду було винесено 681692 смертних вироки, які виконувалися негайно. Більше 1,7 млн. людей було відправлено в табори.
Традиційно, в День пам'яті жертв політичних репресій вищі особи держави покладають квіти до національного меморіального заповідника «Биківнянські могили».
«Биківнянська трагедія» - саме таку назву має книга відомого історика, полковника юстиції Андрія Асмуса, який провів велику роботу з установленням осіб які стали жертвами політичних репресій, розстріляних і таємно закопаних у Биківнянському лісі. В ній надані документальні дані про людей які були без суду та слідства закатовані в застінках НКВС. Серед них є і чимало колишніх мешканців з Київщини. Про трагічну долю родини Драпеїв (згаданих як розстріляних в довідці цієї книги) – батька та сина, що з села Майданівки, Бородянського району Київської області автору цих рядків розповіли їх родичі.
У 1937 році у цій родині сталося лихо – з необережним поводженням з вогнем згоріла їх хата. Через кілька днів син поїхав у районний центр оформлювати страховку. Отримавши кошти, зустрів знайомих, налили собі по чарчині. Слово за слово і молодший Драпей мав необережність у цій компанії висловити вголос свої думки про радянську систему і запитував ну чому ми так погано при Радянській владі живемо? Приїхавши додому він не надав значення сказаному, навіть у жахливому сні не зміг уявити собі подальші події…
«Чорний воронок» з офіцером НКВС і солдатами підїхав до їх сараю (туди вони перейшли після пожежі) пізно вночі. Молоду людину забрали сплячого з ліжка не пред’являючи йому жодного документу про арешт і не пояснюючи причини. Його батько висловив своє невдоволення, за що невинну людину забираєте? Якщо б міг знати батько що сказані слова обернуться проти нього і тим самим він собі підпише смертний вирок. Але на той момент ніхто з родини Драпеїв не міг повірити у найгірше. Втішала думка, що сина відпустять.. Днем все село знало, що вночі заарештували сина Драпея. Наступної ночі приїхали вже за батьком…
Їх обох розстріляли через кілька тижнів. В один день. Без суду та слідства, безпідставно засудивши по політичній статті.
З архівних документів: Драпей Михайло Францович, 1915 р.н.
Драпей Франц Станіславович 1876 р.н. заарештовані за постановою «Вищої двійки» від 26.11. 1937 р. за ст. 54-6 (шпигунство) КК УРСР.
Розстріляні 07.12. 1937 р.
Про скоєне родичам і близьким розстріляного в’язня не повідомляли і вони упродовж багатьох років розшукували своїх рідних. Відповідь була одна: за скоєний злочин «засуджений» до 10 років позбавлення волі без права листування. Люди сподівалися, чекали, минали роки, а повідомлень не було, Ніхто не хотів казати їм правду про те, що через кілька тижнів ( навіть днів) після арешту за сфабрикованою справою, людина була розстріляна в тій самій в’язниці, де знаходилася під арештом…
За ніч як свідчать офіційні документи розстрілювали до 200 чоловік. Трупи закидували у вантажівку, накривали брезентом, зверху колесом від телеги та везли у биківнянський ліс. Кровавий слід простягався від будинку (колишній Жовтневий палац де у підвалах виносили вирок до биківнянського лісу.
Минули десятиріччя поки родичі Драпеєв отримали повідомлення про посмертну реабілітацію батька та сина… Безвинно розстріляних.. Їх трупи зарили у биківнянському лісі.
У цьому місці знайшли останній свій притулок і мешканці Приірпіння :
с. Михайлівська Рубежівка
Безсмертний Григорій Миколайович 1897 р.н. розстріляний 29.10. 1938 р.
Безсмертний Микола Тимофійович 1905 р.н. розстріляний 4.11. 1937 р.
Безсмертний Степан Тимофійович 1905 р.н. розстріляний 27.10. 1937
Безсмертний Тимофій Юхимовия 1886 р.н. розстріляний 4.11. 1937 р.
Безсмертний Яків Васильович 1885 р.н. розстріляний 27.10. 1937 р.
Пилипенко Григорій Макарович 1881 р.н. розстріляний 14.11. 1937 р.
С. Мироцьке
Беренда Степан Васильович 1875 р.н. розстріляний 26.11. 1937 р.
с. Яблунька
Волинко Федір Васильович 1880 р.н. розстріляний 21.11. 1937 р.
м. Ірпінь
Волконська Катерина Михайлівна 1890 р.н. розстріляна 29.01. 1938 р.
Гацький Борис Якович 1908 р.н. розстріляний 10.12. 1937 р.
с. Гостомель
Каспирович Йосип Олександрович 1911 р.н. розстріляний 22.11. 1937 р.
Цибик Назарій Семенович 1901 р.н. розстріляний 28.07 1941 р.
Минули десятиріччя, для визнання того, щоб визнати переважну більшість людей жертвами політичних репресій.
