У Стокгольмі пройшов фінал міжнародного пісенного конкурсу «Євробаченя 2016». Україну на ньому представляла Джамала з піснею «1944» про депортацію кримських татар. За результатами голосування глядачів і членів національного журі, конкурс виграла українка, набравши в сумі 534 бала.
У фіналі конкурсу виступали представики 26 країн: Азербайджану, Росії, Нідерландів, Угорщини, Хорватії, Австрії, Вірменії, Чехії, Кіпру, Мальти, Великобританії, Німеччини, Іспанії, Італії, Франції, Швеції, Латвії, Грузії, Болгарії, Австралії, України, Сербії, Польші, Израїлю, Литви, Бельгії.
Нагадаємо, що в 2013 році Джамала виступала і перед бучанськми глядачами, взявши участь в міжнародному фестивалі «О-фест». Крім того, співачка дала ексклюзивне інтерв’ю для наших читачів, в якому поділилася своїм баченням сучасного стану культури і потенціалу українських виконавців.
Пісня Джамали на Eurovision-2016
![]()
Спеціальний гість фестивалю українська оперна і джазова і співачка кримсько-татарського походження Джамала підкорила глядацьку публіку своєю вишуканістю, і артистичністю та сильним голосом. А у житті - це дуже привітна, легка у спілкуванні молода жінка. Журналістам «Бучанських новин» вдалося взяти у неї невеличке інтерв'ю.
- Джамала, що спонукало вас взяти участь у цьому класичному концерті?
- Почнемо з того, що в Україні, на жаль, І немає оперних фестивалів. І це перший
міжнародних захід, який поєднав ще й оперету та мюзикл. Це єдиний унікальний проект. Було б прекрасно, якби він жив, а не став одноразовою акцією.
Тому я щаслива, що зможу тут показати себе як оперна співачка. Адже не часто трапляється нагода заспівати у супроводі повного симфонічного оркестру, та ще й арії і опер і мюзиклів, а також свої композиції, які я представлю і бучанцям.
- А загалом ви співпрацюєте з Київським театром оперети?
- Мабуть, це перший подібний досвід. Організатори зателефонували, розповіли про ідею і запросили взяти участь. І я з радістю погодилася. До речі, тут вже співали мої однокурсники. Деякі з них живуть в Британії, Ірландії, Німеччині, Росії - всі розкидані по світу. Тож, це дуже приємна зустріч, яка, скажемо так, відбулася на сцені.
І знову повторюся, чудово користуватися тим ресурсом, який є. Хто не знає, я закінчила консерваторію, як оперна співачка і брала участь у таких спектаклях, як «Травіата» за оперою Дж. Верді, виконувала складну роль драматичного сопрано. Тому, для мене велике щастя заспівати на сцені класику. Дай Бог, щоб у нас були такі свята.
- Ви часто гастролюєте, тому можете порівняти: як «живеться», опері за кордоном і в Україні?
![]()
- У Європі - оперний фестиваль це дуже важлива частина життя міста. Тому що це культура, виховання покоління.
В Україні оперу цінує набагато менше людей. Це при тому, що в нас є голоси, справжні таланти. Та їм немає де себе показувати. Зараз все перейшло у площину талант-шоу, але це трохи не те, що потрібно.
В Україні проводиться один фольклорний фестиваль, один чи два рок- фестивалі. Добре, що є два джазових фестивалі, у яких я також через чотири дні братиму участь. Але, як з’ясувалося, немає оперного свята. Це дуже сумно, бо ми не можемо виховуватися лише на якихось талант-шоу. Повинен бути розвиток особистості, смак до класичної музики. Люди мають розуміти, що таке класична арія, опера, а не лякатися їх, і скривлюючи обличчя, - «відштовхувати».
- А як ви прийшли до класичної музики?
- У мене мама піаністка, тато - акордеоніст з вищою освітою. Тож, я з дитинства слухала академічну, джазову музику. А потім потрібно було вирішувати куди вступати на навчання. Оскільки джазового відділення у Сімферопольському музичному училищі не було, я вступила на академічне. Спеціалізація - соліст опери.
Після цього було навчання у Київській консерваторії. Я їздила вступати і до Московської консерваторії, але там відповіли, що я дуже маленька - на той час мені виповнилося 17 років. Але попри все, це дало мені можливість розкритися, як оперній співачці.
У той рік, коли я поїхала на конкурс «Нова хвиля» в Юрмалі, я мала виступати у Ла-Скала (Італія). Можливо, моя доля «повернулася» кардинально, але не відвернула мене від опери.
Тобто, я ніби й пішла з академічного шляху, але разом із тим ніколи його не кидала. Наприклад, у минулому році я також співала арії на великій сцені.
- Як ставитися до того, що цей фестиваль проходить у форматі «під відкритим небом»? Адже традиційно, опера передбачає камерність, навіть якусь інтимність.
- Я вражена, що вдалося трохи відійти від традиційних виступів. Це дуже цікаво і, як на мене, корисно - пробувати щось нове, експериментувати.
А ще я по-доброму вражена вашим містом - зізнаюся, що не очікувала побачити такого життя, розвитку. Дуже красивий парк, навіть сама ідея його створення і планування заслуговує на повагу.
А те, що концерт проходить у відкритому приміщенні, серед природи - навіть додає йому якоїсь вишуканості, є можливість залучити ширшу аудиторію. Я вважаю, що це дуже добре.
У фіналі конкурсу виступали представики 26 країн: Азербайджану, Росії, Нідерландів, Угорщини, Хорватії, Австрії, Вірменії, Чехії, Кіпру, Мальти, Великобританії, Німеччини, Іспанії, Італії, Франції, Швеції, Латвії, Грузії, Болгарії, Австралії, України, Сербії, Польші, Израїлю, Литви, Бельгії.
Нагадаємо, що в 2013 році Джамала виступала і перед бучанськми глядачами, взявши участь в міжнародному фестивалі «О-фест». Крім того, співачка дала ексклюзивне інтерв’ю для наших читачів, в якому поділилася своїм баченням сучасного стану культури і потенціалу українських виконавців.
Нагадуємо, що 4 червня в Бучі відбудеться подія світового значення Четвертий Міжнародний музичний фестиваль «О-FEST 2016»
Пісня Джамали на Eurovision-2016
Джамала: «Ми не можемо виховуватися тільки на талант-шоу»
»
Спеціальний гість фестивалю українська оперна і джазова і співачка кримсько-татарського походження Джамала підкорила глядацьку публіку своєю вишуканістю, і артистичністю та сильним голосом. А у житті - це дуже привітна, легка у спілкуванні молода жінка. Журналістам «Бучанських новин» вдалося взяти у неї невеличке інтерв'ю.- Джамала, що спонукало вас взяти участь у цьому класичному концерті?
- Почнемо з того, що в Україні, на жаль, І немає оперних фестивалів. І це перший
міжнародних захід, який поєднав ще й оперету та мюзикл. Це єдиний унікальний проект. Було б прекрасно, якби він жив, а не став одноразовою акцією.
Тому я щаслива, що зможу тут показати себе як оперна співачка. Адже не часто трапляється нагода заспівати у супроводі повного симфонічного оркестру, та ще й арії і опер і мюзиклів, а також свої композиції, які я представлю і бучанцям.
- А загалом ви співпрацюєте з Київським театром оперети?
- Мабуть, це перший подібний досвід. Організатори зателефонували, розповіли про ідею і запросили взяти участь. І я з радістю погодилася. До речі, тут вже співали мої однокурсники. Деякі з них живуть в Британії, Ірландії, Німеччині, Росії - всі розкидані по світу. Тож, це дуже приємна зустріч, яка, скажемо так, відбулася на сцені.
І знову повторюся, чудово користуватися тим ресурсом, який є. Хто не знає, я закінчила консерваторію, як оперна співачка і брала участь у таких спектаклях, як «Травіата» за оперою Дж. Верді, виконувала складну роль драматичного сопрано. Тому, для мене велике щастя заспівати на сцені класику. Дай Бог, щоб у нас були такі свята.
- Ви часто гастролюєте, тому можете порівняти: як «живеться», опері за кордоном і в Україні?
- У Європі - оперний фестиваль це дуже важлива частина життя міста. Тому що це культура, виховання покоління.В Україні оперу цінує набагато менше людей. Це при тому, що в нас є голоси, справжні таланти. Та їм немає де себе показувати. Зараз все перейшло у площину талант-шоу, але це трохи не те, що потрібно.
В Україні проводиться один фольклорний фестиваль, один чи два рок- фестивалі. Добре, що є два джазових фестивалі, у яких я також через чотири дні братиму участь. Але, як з’ясувалося, немає оперного свята. Це дуже сумно, бо ми не можемо виховуватися лише на якихось талант-шоу. Повинен бути розвиток особистості, смак до класичної музики. Люди мають розуміти, що таке класична арія, опера, а не лякатися їх, і скривлюючи обличчя, - «відштовхувати».
- А як ви прийшли до класичної музики?
- У мене мама піаністка, тато - акордеоніст з вищою освітою. Тож, я з дитинства слухала академічну, джазову музику. А потім потрібно було вирішувати куди вступати на навчання. Оскільки джазового відділення у Сімферопольському музичному училищі не було, я вступила на академічне. Спеціалізація - соліст опери.
Після цього було навчання у Київській консерваторії. Я їздила вступати і до Московської консерваторії, але там відповіли, що я дуже маленька - на той час мені виповнилося 17 років. Але попри все, це дало мені можливість розкритися, як оперній співачці.
У той рік, коли я поїхала на конкурс «Нова хвиля» в Юрмалі, я мала виступати у Ла-Скала (Італія). Можливо, моя доля «повернулася» кардинально, але не відвернула мене від опери.
Тобто, я ніби й пішла з академічного шляху, але разом із тим ніколи його не кидала. Наприклад, у минулому році я також співала арії на великій сцені.
- Як ставитися до того, що цей фестиваль проходить у форматі «під відкритим небом»? Адже традиційно, опера передбачає камерність, навіть якусь інтимність.
- Я вражена, що вдалося трохи відійти від традиційних виступів. Це дуже цікаво і, як на мене, корисно - пробувати щось нове, експериментувати.
А ще я по-доброму вражена вашим містом - зізнаюся, що не очікувала побачити такого життя, розвитку. Дуже красивий парк, навіть сама ідея його створення і планування заслуговує на повагу.
А те, що концерт проходить у відкритому приміщенні, серед природи - навіть додає йому якоїсь вишуканості, є можливість залучити ширшу аудиторію. Я вважаю, що це дуже добре.
