7 січня усі православні християни відзначають велике церковне свято – Різдво Христове. Це свято завжди відзначається у сімейному колі. Діти приїжджають до своїх батьків, які в свою чергу з нетерпінням чекають своїх дітей та онуків. Різдво Христове – це свято, яке не прийнято відзначати в галасливих компаніях з жартами та веселощами. Це справжнє таїнство, адже кожного року саме на це свято збирається разом кожна сім'я, родинні стосунки переживають нове народження, а сім'я ще більше згуртовується. А ще саме в цей день дуже часто люди, сидячи в приємному родинному колі, згадують як пройшов для них попередній рік, згадують все хороше, сподіваючись на те, що і в цьому році буде не менше хорошого в житті, та все погане, щиро вірячи в те, що все воно залишиться в минулому році. Ось і я вирішила підвести невеликий підсумок минулого року, розповісти про все те, що трапилося зі мною у 2015 році. Це невелика моя сповідь за прожитий 2015 – ий рік. 2015 рік - це 16 рік у моєму житті. Він почався як безліч інших років: весело, радісно, щасливо. В новорічну ніч лунав у нашій оселі веселий сміх, жарти, щирі привітання. Поруч зі мною була вся моя сім`я:і мама, і тато. 2015 рік ми зустрічали так, як не зустрічали жоден інший, наче відчували, що так веселитися в цьому році ми будемо не часто.
В народі кажуть: " Як Новий рік зустрінеш, так його і проведеш". Рік дійсно почався добре. Цілий місяць наша сім`я жила як завжди: весело, радісно, а головне - разом. А ось потім щось пішло не так. Татові прийшла повістка до армії. Він пішов воювати в зону АТО. Саме ця подія стала точкою відліку в нашому житті. Саме з цього дня, 30 січня, почався для нашої сім`ї рік. Рік розлуки, рік суму та болю, рік очікування. Кожен прожитий день наближає нас до такої очікуваної зустрічі.
Цей рік став для мене неоднозначним. Він приніс багато смутку та болю. В цьому році я втратила єдиного дідуся. За цей рік я лише кілька разів бачила тата, з яким раніше майже не розлучалася ( ну хіба що, коли я була у школі, а тато - на роботі). Та не дивлячись на все це, я не можу сказати, що в цьому році не було чогось хорошого. Було. І навіть багато. Цей рік приніс мені перемогу. Перемогу у конкурсах, кожну з яких я незмінно присвячувала тату. Кожен свій успіх я присвячувала йому, щоб він пишався мною і знав, що я його дуже люблю і чекаю. В цьому році мої вірші та статті вперше надрукували в міській газеті, і я дуже вдячна всьому колективу «Бучанських новин» за те, що вони оцінили мої твори і вирішили, що вони гідні бути надрукованими. Це для мене дуже багато значить.
Ще цей рік приніс мені перемогу над собою. Я зрозуміла, що можу досягти будь - чого, головне мати мету та впевнено до неї йти. Я зрозуміла, що я така, яка я є. Я не стану за один день краще, не стану гірше. Я така, яка є. І такою себе повинна в першу чергу прийняти я сама, для того, щоб мене прийняли такою й інші.
Ще я зрозуміла, хто мені справжній друг. Навколо мене багато людей, які посміхаються мені, називають мене подругою, "ніби" радіють моїм успіхам, а за моєю спиною бажають мені того, що навіть ворог не може побажати. Так ось цей рік допоміг мені зрозуміти, хто з цих людей мій справжній друг, хто допоможе, хто підтримає. Хто щиро порадіє моїм досягненням. Я й зараз спілкуюсь з усіма тими людьми, що називають себе моїми друзями, але ставлення моє до них тепер зовсім інше. Тепер я знаю ціну їм та їхній дружбі.
Проте цей 2015 рік приніс мені і багато нових знайомств. Я познайомилася з людьми, які стали важливими для мене, з якими я тепер дуже добре спілкуюся. Я зустрілася з людьми, з якими навіть не мріяла познайомитись. Але друзів я знайшла й серед людей, яких знаю вже не перший рік. Я бачила їх майже кожен день, але тільки в цьому році зрозуміла, що мені приємно з ними спілкуватися, і що вони чудові люди.
Але найголовніше, що приніс мені цей рік, - це розуміння того, яка чудова в мене сім`я. Тепер я точно знаю, що у мене найкращі мама і тато; я знаю, що люблю їх більше за все на світі. Тепер точно знаю я і кажу усім вам: " Любіть своїх рідних. Цінуйте їх, цінуйте кожен день, проведений разом з ними. Частіше кажіть їм, як сильно ви їх любите, та як багато вони для вас значать!"
2016 рік ми зустрічали з мамою удвох. Тато зараз дуже далеко від нас. Ми мали надію, що поїдемо до нього, але в останню мить цю надію зруйнували обставини, які ми змінити не можемо.
І знову згадуються мені слова про те, що як Новий рік зустрінеш, так його і проведеш. Але тепер я впевнено можу сказати, що ця приказка не відповідає дійсності. Ми не знаємо, як зміниться наша доля в наступному році. Все, що можемо зробити ми, це стійко переносити усі примхи долі. Які б лиха не траплялися на нашому життєвому шляху, ми повинні долати їх з високо піднятою головою та добром і вірою в серці. А за кожне добро, яке приносить нам новий день чи новий рік, ми повинні дякувати долі та берегти цю вдячність у своєму серці все життя.
Неважливо як та з ким ти зустрінеш Новий рік, важливо те, хто в цей час знаходиться в твоєму серці та думках; те, з ким та як ти хотів би провести не новорічну ніч, а увесь рік та все своє життя. Саме це важливо.
Тож я вітаю усіх вас з Новим роком та Різдвом Христовим! Бажаю вам в цьому році завжди бути з тим, з ким хочете бути. Щоб вас оточували тільки справжні та щирі друзі. І щоб кожен наступний день був у тисячу разів краще попереднього!
З НОВИМ РОКОМ ТА РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ УСІХ ВАС!
Автор статті: Цезар Анна 
