Нещодавно депутати Київської міської ради прийняли рішення про перейменування частини вулиці Інститутської на алею Героїв Небесної Сотні. Такому рішенню депутатського корпусу варто аплодувати стоячи. Заради світлої пам’яті тих, хто віддав життя за краще майбутнє нашої країни.
![]()
Перейменування вулиць та назв міст тепер уже в колишніх країнах колись великого та могутнього Радянського Союзу триває не один рік. Хтось згоден із цим, а хтось має власне бачення. Людям старшого покоління, які тривалий час жили за соціалізму, потім розвиненого соціалізму, майже за комунізму, на початку 1990-х років незвично було чути про перейменування приміром Ленінграда на Санкт-Петербург. Багатьох ця новина шокувала. Як можна місту трьох революцій, названому на честь одного з класиків марксизму-ленінізму, повернути якусь стару назву з буржуазним ухилом — Санкт-Петербург? Особливо було боляче ветеранам Великої Вітчизняної війни й тим, хто пережив блокаду. Останні навіть влаштовували мітинги з плакатами: «Вибач нам, Ленінграде, ми відстояли тебе під час Великої Вітчизняної, а тепер не змогли».
Минає час, і ленінопадом у всій Україні мало кого здивуєш. Змінюється політична ситуація, переписується історія. З поглядом сьогодення у минуле вже зовсім по-іншому починаємо усвідомлювати значення подій. Особливо нині, коли, називаймо речі правдиво, триває не АТО, а прихована і неоголошена війна з північним сусідом. Ми чудово розуміємо, хто за цим стоїть, з мовчазної згоди кого і звідки беруться сепаратисти на тимчасово окупованій частині території Донеччини та Луганщини. Звідки розпочалася його чекістська, а згодом і політична кар’єра? З Ленінграда, повторюсь, міста, яке вже майже чверть століття має іншу назву. Не можу збагнути, чому у двох містах України — Києві та Ірпені — ще й досі увічнюють рідне місто Путіна. У Києві одна з великих площ — Ленінградська. І в Ірпені одна з центральних вулиць має таку саму назву. Якщо вже у Києві частину вулиці Інститутської перейменували на алею Героїв Небесної Сотні, а в Ірпені вулицю Східну — на Паламарчука, то чому б відразу не порушити питання і про перейменування цієї площі та вулиці з огляду на те, що вони пов’язані з історичною назвою іншої країни, яка не має жодного стосунку до України?
Упевнений, у нас є герої, чиїми іменами варто називати вулиці та площі. У нас є власна історія, є чим і ким пишатися. Особливо тепер, у цей нелегкий час для України.
Володимир ЕННАНОВ,
для «Урядового кур’єра»
www.ukurier.gov.ua/uk/articles/navisho-nam-plosha-leningradska
Перейменування вулиць та назв міст тепер уже в колишніх країнах колись великого та могутнього Радянського Союзу триває не один рік. Хтось згоден із цим, а хтось має власне бачення. Людям старшого покоління, які тривалий час жили за соціалізму, потім розвиненого соціалізму, майже за комунізму, на початку 1990-х років незвично було чути про перейменування приміром Ленінграда на Санкт-Петербург. Багатьох ця новина шокувала. Як можна місту трьох революцій, названому на честь одного з класиків марксизму-ленінізму, повернути якусь стару назву з буржуазним ухилом — Санкт-Петербург? Особливо було боляче ветеранам Великої Вітчизняної війни й тим, хто пережив блокаду. Останні навіть влаштовували мітинги з плакатами: «Вибач нам, Ленінграде, ми відстояли тебе під час Великої Вітчизняної, а тепер не змогли».Минає час, і ленінопадом у всій Україні мало кого здивуєш. Змінюється політична ситуація, переписується історія. З поглядом сьогодення у минуле вже зовсім по-іншому починаємо усвідомлювати значення подій. Особливо нині, коли, називаймо речі правдиво, триває не АТО, а прихована і неоголошена війна з північним сусідом. Ми чудово розуміємо, хто за цим стоїть, з мовчазної згоди кого і звідки беруться сепаратисти на тимчасово окупованій частині території Донеччини та Луганщини. Звідки розпочалася його чекістська, а згодом і політична кар’єра? З Ленінграда, повторюсь, міста, яке вже майже чверть століття має іншу назву. Не можу збагнути, чому у двох містах України — Києві та Ірпені — ще й досі увічнюють рідне місто Путіна. У Києві одна з великих площ — Ленінградська. І в Ірпені одна з центральних вулиць має таку саму назву. Якщо вже у Києві частину вулиці Інститутської перейменували на алею Героїв Небесної Сотні, а в Ірпені вулицю Східну — на Паламарчука, то чому б відразу не порушити питання і про перейменування цієї площі та вулиці з огляду на те, що вони пов’язані з історичною назвою іншої країни, яка не має жодного стосунку до України?
Упевнений, у нас є герої, чиїми іменами варто називати вулиці та площі. У нас є власна історія, є чим і ким пишатися. Особливо тепер, у цей нелегкий час для України.
Володимир ЕННАНОВ,
для «Урядового кур’єра»
www.ukurier.gov.ua/uk/articles/navisho-nam-plosha-leningradska
