Днями одному з найвідоміших навчальних закладів Бучі – школі №4 виповнилося 50 років. Сучасна, прогресивна в плані педагогіки і вивчення нового, зрештою, ставлення до учнів, школа завоювала репутацію лідера якісної освіти. Тому не дивно, що кожного року освітяни зіштовхуються з «проблемою»: переповненістю класів та великою кількістю школярів, які бажають тут навчатися. А це – промовисто свідчить про народну довіру і професійність педагогів.
З нагоди вагомої дати, на Київській площі пройшла урочиста лінійка. Так, поздоровити з ювілеєм найбільшу школу у Бучі завітали заступник Бучанського міського голови Лариса Матюшенко, завідуюча методичним кабінетом Бучанського відділу освіти Олена Лук’яненко, голова профспілки працівників освіти Валентина Науменко, а також учні та випускники школи (тепер – батьки нинішнього покоління школярів).
![]()
![]()
![]()
![]()
Розпочалося святкове дійство з вітальних слів директора школи №4 Алли Літкевич до великої шкільної родини. Насамперед, пригадали історію закладу. Надворі – 1964 рік. Саме тоді поріг школи переступило 548 учнів, що вважалося величезною кількістю дітей (в масштабах невеликого селища), які прагнули здобути освіту. Серед них - два перших класи на 66 учнів і один випускний, 11 клас, де готувалися вийти у доросле життя 23 учні.
І ось, сьогодні вже 2014 рік: 1467 учнів, сім перших класів у яких навчається 206 маленьких школярів та два одинадцятих класи, які за кілька місяців полишать 51 учень.
«Ми не тільки змужніли з роками. Нас стало більше, і зараз є чим гордитися школі», - підсумувала Алла Миколаївна.
![]()
![]()
![]()
![]()
Тож, бажаю, щоб вам завжди у житті щастило на добре оточення, щоб завжди були у колективах, де вас поважатимуть і підтримуватимуть, а ви відчуватимете себе потрібними і гідними громадянами країни!», - побажала одна з очільниць міста.
А на згадку про світле ювілейне свято Лариса Матюшенко подарувала школі картину – для душі. І пообіцяла, що незабаром навчальному закладу передадуть ще й комп’ютерний комплекс – для самовдосконалення і навчання.
У своєму вітанні директор школи №5 Михайло Наконечний був лаконічним і влучним:
«Це – достойний заклад для достойних людей», - сказав він і з цими словами складно сперечатися.
Батьки теперішніх одинадцятикласників побажали дітям, щоб ті ніколи не забували традицій, вчителів, свого коріння і перших кроків у житті. І, звісно, багато теплих слів на адресу школи і її педагогів.
![]()
![]()
![]()
![]()
Наприклад, випускниця закладу, а тепер заслужений журналіст України, депутат Бучанської міської ради Світлана Остапа зазначила, що ця школа для неї найкраща, бо дала найкращих друзів на все життя. «Школу не можливо закінчити: так чи інакше вона повертатиметься до вас протягом усього шляху», - вважає вона.
Ще одна випускниця Лариса Зозуля згадала про події 50-річної давнини. «Коли відкривали школу, то мені довірили перерізати червону стрічку при вході до закладу. Наш директор Володимир Мізаріцький - такий красивий, кремезний чоловік з кучерявим волоссям, дав мені, маленькій дівчинці, ножиці і доручив виконати таке-от завдання. Тоді я не дуже розуміла що я роблю і навіщо. Але саме завдяки цьому випадку я стала історичною постаттю (жартую). Пам’ятаю, в той день було чисте блакитне небо, яскраво сяяло сонечко і було дуже багато людей, море квітів. Згодом на подвір’ї висадили молоді саджанці дерев.
Усі ми, діти того покоління, з нетерпінням чекали на появу нової школи. Були моменти, коли вже не вірилося, що її збудують. Але мрія здійснилася, і сотні школярів Бучі отримали можливість здобути якісну освіту, що стала міцним фундаментом у подальшому, допомогла зреалізувати себе в житті», - поділилася зі своїми спогадами жінка. І додала, що теперішнім дітям пощастило більше, адже матеріально-технічна база значно краща і можливості для навчання значно ширші, ніж були за радянських часів.
![]()
![]()
![]()
Пізніше – більш тісна зустріч з випускниками і учителями-ветеранами школи.
Усе-таки найкращі роки – шкільні. Допоки щодня ходиш на заняття не замислюєшся над цим: все здається таким звичайним, буденним і хочеться швидше піти у доросле життя. Але минає час, змінюються пріоритети і з’являються інші цінності. Тоді й приходить розуміння того, що шкільна пора – це час дитинства, безтурботності, які сповнені яскравими спогадами перших почуттів, переживань, розуміння дружби, прощення і пізнання самого себе. З роками ми стаємо дорослішими, мудрішими, успішнішими, але ніщо не здатне перевершити радість від найперших досягнень і ніжного подиху весни, що символізує нашу молодість і чисте, юне серце…
[media=http://youtu.be/O3FjV6TcOI8]
З нагоди вагомої дати, на Київській площі пройшла урочиста лінійка. Так, поздоровити з ювілеєм найбільшу школу у Бучі завітали заступник Бучанського міського голови Лариса Матюшенко, завідуюча методичним кабінетом Бучанського відділу освіти Олена Лук’яненко, голова профспілки працівників освіти Валентина Науменко, а також учні та випускники школи (тепер – батьки нинішнього покоління школярів).
Серед запрошених – і дві «першокласниці» 1964 року: Лариса Зозуля і Світлана Каратаєва. До речі, одна з них перерізала символічну червону стрічку при відкритті навчального закладу, а інша – тримала ключі від рідної школи. Тож, їм є про що розповісти, згадуючи початок навчання: не кожному випадає така відповідальна місія. Разом з іншими ці дві жінки поклали початок історії, яка триває вже 50 років і продовжиться «писатися» багатьма поколіннями після них.
Розпочалося святкове дійство з вітальних слів директора школи №4 Алли Літкевич до великої шкільної родини. Насамперед, пригадали історію закладу. Надворі – 1964 рік. Саме тоді поріг школи переступило 548 учнів, що вважалося величезною кількістю дітей (в масштабах невеликого селища), які прагнули здобути освіту. Серед них - два перших класи на 66 учнів і один випускний, 11 клас, де готувалися вийти у доросле життя 23 учні.
І ось, сьогодні вже 2014 рік: 1467 учнів, сім перших класів у яких навчається 206 маленьких школярів та два одинадцятих класи, які за кілька місяців полишать 51 учень.
«Ми не тільки змужніли з роками. Нас стало більше, і зараз є чим гордитися школі», - підсумувала Алла Миколаївна.
Наголосила на здобутках навчального закладу і заступник Бучанського міського голови Лариса Матюшенко.
«Маю велику честь привітати вас від себе особисто та від імені Бучанського міського голови Анатолія Федорука, який завжди турбується про галузь освіти і розвиток місцевих шкіл, наших дітей. Я впевнена, що саме так формується повага і до міста, і до громади, і до держави в цілому.
Місто завжди пишається здобутками школи №4, адже учні посилюють імідж рідного краю великою кількістю здобутих медалей, дипломів, досягнень у спорті й культурі. Звісно, все це дається непросто, але своєю працею і розумом школярі та педагоги йдуть вперед, стають найкращими. «Маю велику честь привітати вас від себе особисто та від імені Бучанського міського голови Анатолія Федорука, який завжди турбується про галузь освіти і розвиток місцевих шкіл, наших дітей. Я впевнена, що саме так формується повага і до міста, і до громади, і до держави в цілому.
Тож, бажаю, щоб вам завжди у житті щастило на добре оточення, щоб завжди були у колективах, де вас поважатимуть і підтримуватимуть, а ви відчуватимете себе потрібними і гідними громадянами країни!», - побажала одна з очільниць міста.
А на згадку про світле ювілейне свято Лариса Матюшенко подарувала школі картину – для душі. І пообіцяла, що незабаром навчальному закладу передадуть ще й комп’ютерний комплекс – для самовдосконалення і навчання.
У своєму вітанні директор школи №5 Михайло Наконечний був лаконічним і влучним:
«Це – достойний заклад для достойних людей», - сказав він і з цими словами складно сперечатися.
Батьки теперішніх одинадцятикласників побажали дітям, щоб ті ніколи не забували традицій, вчителів, свого коріння і перших кроків у житті. І, звісно, багато теплих слів на адресу школи і її педагогів.
Славиться школа й своїми випускниками, які зараз обіймають посади державних службовців, стоять у керма міста, досягли успіхів у науковій, культурній, фінансовій сферах – творчі та підприємливі. Усі вони не забувають про навчальний заклад, який став для них частиною життя, свідком найкращих років юності, надій та мрій на успішне майбутнє.
Наприклад, випускниця закладу, а тепер заслужений журналіст України, депутат Бучанської міської ради Світлана Остапа зазначила, що ця школа для неї найкраща, бо дала найкращих друзів на все життя. «Школу не можливо закінчити: так чи інакше вона повертатиметься до вас протягом усього шляху», - вважає вона.
Ще одна випускниця Лариса Зозуля згадала про події 50-річної давнини. «Коли відкривали школу, то мені довірили перерізати червону стрічку при вході до закладу. Наш директор Володимир Мізаріцький - такий красивий, кремезний чоловік з кучерявим волоссям, дав мені, маленькій дівчинці, ножиці і доручив виконати таке-от завдання. Тоді я не дуже розуміла що я роблю і навіщо. Але саме завдяки цьому випадку я стала історичною постаттю (жартую). Пам’ятаю, в той день було чисте блакитне небо, яскраво сяяло сонечко і було дуже багато людей, море квітів. Згодом на подвір’ї висадили молоді саджанці дерев.
Усі ми, діти того покоління, з нетерпінням чекали на появу нової школи. Були моменти, коли вже не вірилося, що її збудують. Але мрія здійснилася, і сотні школярів Бучі отримали можливість здобути якісну освіту, що стала міцним фундаментом у подальшому, допомогла зреалізувати себе в житті», - поділилася зі своїми спогадами жінка. І додала, що теперішнім дітям пощастило більше, адже матеріально-технічна база значно краща і можливості для навчання значно ширші, ніж були за радянських часів.
Так воно і є, але не слід забувати про існуючі проблеми – навчання дві зміни, переповненість школи, велике навантаження, що лежить на молодших класах. Усе це – нагальні завдання, які потрібно вирішувати вже найближчим часом. Керівництво міста і школи все це добре розуміє, працює над подоланням труднощів, але у святковий день намагалися оминути наболіле. Тим більше, що попереду ще були творчі подарунки від самих школярів: пісенні та хореографічні номери, сповнені патріотичних проявів.
Пізніше – більш тісна зустріч з випускниками і учителями-ветеранами школи.
Усе-таки найкращі роки – шкільні. Допоки щодня ходиш на заняття не замислюєшся над цим: все здається таким звичайним, буденним і хочеться швидше піти у доросле життя. Але минає час, змінюються пріоритети і з’являються інші цінності. Тоді й приходить розуміння того, що шкільна пора – це час дитинства, безтурботності, які сповнені яскравими спогадами перших почуттів, переживань, розуміння дружби, прощення і пізнання самого себе. З роками ми стаємо дорослішими, мудрішими, успішнішими, але ніщо не здатне перевершити радість від найперших досягнень і ніжного подиху весни, що символізує нашу молодість і чисте, юне серце…
[media=http://youtu.be/O3FjV6TcOI8]
