В неділю, 14 вересня бучанці проводжали в останній путь нашого земляка Віктора Пасічника (1976 року народження), який 10 вересня загинув від рук агресорів в зоні дії АТО на сході України, поблизу Дебальцево.
До Будинку культури в мікрорайоні Склозавод прийшли попрощатися з загиблим героєм сотні людей. В приміщені, де звершував панахиду отець Андрій, настоятель храму Всіх Святих Землі Української, навколо гробу з тілом покійного зібралися члени сім’ї, близькі, друзі, сусіди, колишні однокласники з класним керівником, інші вчителі Ворзельської школи №5, земляки.
Вшанувати пам’ять героя в повному складі прийшли ветерани-афганці, учасники самооборони з Київського Майдану, мер міста Анатолій Федорук, заступник міського голови Лариса Матюшенко, воєнком Сергій Кайдан, волонтери, які збирають і доправляють допомогу військовослужбовцям на фронт, керівники місцевих підприємств, молоді солдати строкової служби. Прийшли розділити горе свого колеги Анатолія Пасічника, батька загиблого воїна, й депутати Бучанської міської ради.
Вічна пам’ять!
До Будинку культури в мікрорайоні Склозавод прийшли попрощатися з загиблим героєм сотні людей. В приміщені, де звершував панахиду отець Андрій, настоятель храму Всіх Святих Землі Української, навколо гробу з тілом покійного зібралися члени сім’ї, близькі, друзі, сусіди, колишні однокласники з класним керівником, інші вчителі Ворзельської школи №5, земляки.
Вшанувати пам’ять героя в повному складі прийшли ветерани-афганці, учасники самооборони з Київського Майдану, мер міста Анатолій Федорук, заступник міського голови Лариса Матюшенко, воєнком Сергій Кайдан, волонтери, які збирають і доправляють допомогу військовослужбовцям на фронт, керівники місцевих підприємств, молоді солдати строкової служби. Прийшли розділити горе свого колеги Анатолія Пасічника, батька загиблого воїна, й депутати Бучанської міської ради.
Навколо будинку культури щільними рядами застигло людське море. Люди стояли з міцно стуленими вустами, майже не перемовлялися. Всіх переповняла серйозність моменту. Мовчки розпочали ходу за гробом до катафалка, тишу розривало тільки ридання матері, інших рідних. Аж раптом глибинне почуття земляків вирвалось назовні, коли серця і голоси чоловіків та жінок злилися воєдино і над площею низько покотилося: «Герої не вмирають. Герої не вмирають. Герої не вмирають…»
Цей момент прощання, поряд з відчуттям глибокої скорботи, утвердив всіх в усвідомленні того, що наш святий обов’язок – захищати рідний край, рідний народ від кривавих зазіхань чужинців. Віктор Пасічник, розумний, обдарований, мужній громадянин, поклав своє життя на вівтар служіння вітчизні. Він – кращий і долучився до найкращих дітей України, до сонму героїв, які полягли за нашу волю.
Вічна пам’ять!
Колектив редакції газети «Бучанські новини» висловлює співчуття родині героя.